Враження формуються за допомогою органів чуття. Від органів дотику, нюху і смаку враження безпосередньо передаються в головний мозок. Через зір та слух враження досягають мозку за допомогою світлових і звукових хвиль, тобто опосередковано. Враження, що передаються за допомогою дотику, нюху і смаку дуже важко відтворити в пам'яті. Наприклад, прямо зараз ви не зможете пригадати справжній смак, запах або враження від дотику, проте легко пригадаєте час і місце смакового, дотикового або нюхового враження, завдяки чому і впізнаєте предмет, від якого йде запах, або який володіє певним смаком, зустрівши його повторно.
Здобуття вражень часто відбувається паралельно двома або кількома шляхами. Наприклад, при читанні очі сприймають враження від слів, висловів, в той час як інші частини нашого розуму сприймають враження від думок і поглядів автора. Якщо текст читати вголос, то виникають ще і слухові враження. Остаточне враження формується при зіставлянні отриманої інформації з відомостями і судженнями про аналогічні речі з уже збереженими в нашій пам'яті.
Сила враження залежить від інтересу, з яким до нього ставиться наш розум в момент сприйняття, і від кількості вольових зусиль, зосереджених на предметі. Предмет, до якого поставилися з увагою - цікавий, він залишає більш яскраве враження, яке при потребі набагато швидше згадується.
Первинне враження - це та основа, за допомогою якої потім формуються всі наступні враження. Якщо воно невиразне, то згодом буває дуже важко виправити таку недбалість, оскільки потрібно буде зтерти початкове враження, а на його місці "записати" нове, інакше в пам'яті буде повний безлад. Саме тому, отримуючи перше враження, слід зосередити на предметі якомога більше уваги та інтересу.
Найкращий спосіб - визначити спочатку головні риси предмета або явища, потім приєднати до них наступні, менш значущі подробиці, і закінчити порівняно незначними деталями. Не зовсім правильним рішенням буде почати читати з найбільш складної частини тексту, не приділивши уваги його подробицям, так ви матимете лише нечітке уявлення про проблему, розгорнуту в тексті.
Якщо вівдтворювати враження частіше, вони не тільки стануть інтенсивнішими, але і сама свідомість звикне до них, і через короткий проміжок часу пожвавлення враження стане автоматичним. Відповідно до цього принципу, якщо сторонню особу бачити щодня протягом п'яти хвилин два тижні поспіль, то потім її легше впізнати, ніж в тій ситуації, коли ви проведете з нею лише один довгий вечір.
Кожна здібність дає нашому розуму окремі враження, що характеризують предмет з різних сторін. Наприклад, при бажанні зафіксувати в пам'яті ім'я або число, бажано вимовити його кілька разів вголос, написати на аркуші паперу і перечитати кілька разів. Багато декламаторів стверджують, що розташування деяких слів і фраз зазвичай з'являється перед ними, ніби розкрита сторінка, з якої вони читають. Проповідники, які пишуть проповіді і вивчають їх за рукописами кажуть, ніби бачать положення кожного параграфа і кожного слова, яке вони хочуть вимовити. Публічні оратори підтверджують те ж саме.
Це означає, наприклад, що краще вивчити таблицю множення і постійно оновлювати її в пам'яті при потребі, ніж записати її на шматочку паперу і мати завжди під рукою, щоб використовувати, коли потрібно. Якщо ми будемо залежати від повторювано-одержуваного враження, а не від пожвавлення старого, ми ніколи не навчимося нічому досконало і будемо змушені знову і знову вчити одне і те ж саме.
Автор - Ліссова Анна
Практикуючий психотерапевт pleso
Клієнти звертаються до Анни з різними запитами — від конкретних симптомів як тривога, панічні атаки, проблеми комунікації, до більш розмитих та глобальних питань, як то питання самооцінки та самоцінності, пошук сенсу життя тощо. Психотерапевтка працює в методах транзакційного аналізу, схема-терапії. Має медичну освіту та досвід роботи в медичних закладах — психіатричній лікарні та пологовому будинку. У роботі спирається на доказові методи. Також Анна є співзасновником цієї платформи. Терапевт працює лише з повнолітніми клієнтами. Консультує військових, ЛГБТ+ клієнтів, клієнтів із суїцидальними нахилами, з діагностованими психіатричними захворюваннями, з діагностиваними соматичними захворюваннями (онкологія, СНІД тощо). У роботі Анна співпрацює з психіатрами, міксує різні методи психотерапії, проводить тестування стану на початку терапії та наприкінці, сповіщає про прогрес та допомагає по-новому поглянути на проблему.