Виховуючи в собі спостережливість, ви створите образ набагато більш значної людини для оточуючих, ніж раніше. Ви сформуєте для себе своєрідне виховання, що в свою чергу в побрібну мить допоможе вам у складних ситуаціях.
Середньостатистична людина зазвичай запам'ятовує лише загальні риси певного предмета, пам'ятає, як він виглядає, а от подробиць згадати не може. Цікавий певній людині предмет збуджує у неї велику концентрацію уваги, тому він залишає більш чітке і повне враження. Наприклад, якщо чоловік і дружина прогулються разом, а їм назустріч йде жінка, одягнена в привабливу сукню, чоловік і дружина отримають зовсім різну інформацію про цю особу. Чоловікові запам'ятається, що вона була одягнена у "щось синє", або ж "її рукава майже закривали кисті рук", або "на ній був великий капелюх". Дружина ж буде намагатися визначити точні деталі: пошив талії, фасон рукавів сукні, спідницю, матеріал, з якого вона пошита, її якість і вартість, капелюх, пір'я і інші подробиці її образу. Вона зможе описати своїй подрузі її вбрання настільки точно, що остання буде в змозі побачити цю жінку в своїй уяві.
Обумовлює лише той факт, що дружину цікавив одяг жінки, і вона вже звикла звертати увагу на подібні речі. У чоловіка інтерес до цього був відсутній, отже, відсутня і увага. Пробудження інтересу до чого-небудь можна досягти за допомогою практики, посилення ж уваги не змусить себе чекати. Зрозуміло, що тренувати потрібно не очі, а ту частину розуму, яка пов'язана із зором. Око - це лише камера, а от розум - світлочутлива пластинка. В ті миті, коли ви хочете розвинути свою спостережливість, ваше бажання пробуджує в вас інтерес до предмету і до його деталей, і ви починаєте приділяти їм увагу. Але потрібно мати на увазі, що, як правило, саме розум породжує лінощі, і потрібно буде докласти чимало часу, терпіння та зусиль, щоб змусити його працювати як слід.
Така робота не втомлює і супроводжується настільки видимим поліпшенням пам'яті, що людина забуває, що це серйозна робота, а не просто цікаві досліди. Виховуючи в собі спостережливість, ви створите образ набагато більш значної людини для оточуючих, ніж раніше. Ви сформуєте для себе своєрідне виховання, що в свою чергу в побрібну мить допоможе вам у складних ситуаціях.
Найкращий спосіб - визначити спочатку головні риси предмета або явища, потім приєднати до них наступні, менш значущі подробиці, і закінчити порівняно незначними деталями. Не зовсім правильним рішенням буде почати читати з найбільш складної частини тексту, не приділивши уваги його подробицям, так ви матимете лише нечітке уявлення про проблему, розгорнуту в тексті.
Якщо відтворювати враження частіше, вони не тільки стануть інтенсивнішими, але і сама свідомість звикне до них, і через короткий проміжок часу пожвавлення враження стане автоматичним. Відповідно до цього принципу, якщо сторонню особу бачити щодня протягом п'яти хвилин два тижні поспіль, то потім її легше впізнати, ніж в тій ситуації, коли ви проведете з нею лише один довгий вечір.
Кожна здібність дає нашому розуму окремі враження, що характеризують предмет з різних сторін. Наприклад, при бажанні зафіксувати в пам'яті ім'я або число, бажано вимовити його кілька разів вголос, написати на аркуші паперу і перечитати кілька разів. Багато декламаторів стверджують, що розташування деяких слів і фраз зазвичай з'являється перед ними, ніби розкрита сторінка, з якої вони читають. Проповідники, які пишуть проповіді і вивчають їх за рукописами кажуть, ніби бачать положення кожного параграфа і кожного слова, яке вони хочуть вимовити. Публічні оратори підтверджують те ж саме.
Це означає, наприклад, що краще вивчити таблицю множення і постійно оновлювати її в пам'яті при потребі, ніж записати її на шматочку паперу і мати завжди під рукою, щоб використовувати, коли потрібно. Якщо ми будемо залежати від повторювано-одержуваного враження, а не від пожвавлення старого, ми ніколи не навчимося нічому досконало і будемо змушені знову і знову вчити одне і те ж саме.
Автор - Ліссова Анна
Практикуючий психотерапевт pleso
Клієнти звертаються до Анни з різними запитами — від конкретних симптомів як тривога, панічні атаки, проблеми комунікації, до більш розмитих та глобальних питань, як то питання самооцінки та самоцінності, пошук сенсу життя тощо. Психотерапевтка працює в методах транзакційного аналізу, схема-терапії. Має медичну освіту та досвід роботи в медичних закладах — психіатричній лікарні та пологовому будинку. У роботі спирається на доказові методи. Також Анна є співзасновником цієї платформи. Терапевт працює лише з повнолітніми клієнтами. Консультує військових, ЛГБТ+ клієнтів, клієнтів із суїцидальними нахилами, з діагностованими психіатричними захворюваннями, з діагностиваними соматичними захворюваннями (онкологія, СНІД тощо). У роботі Анна співпрацює з психіатрами, міксує різні методи психотерапії, проводить тестування стану на початку терапії та наприкінці, сповіщає про прогрес та допомагає по-новому поглянути на проблему.