Переїзд в іншу країну – це завжди велика криза. Запланований чи вимушений – завжди це історія переміщення з одного контексту в зовсім інший, з новими запахами, законами і звичаями, мовою і традиціями
Як кожна криза, така подія містить в собі як втрати звичного (свого житла, соціальних зав’язків, напрацьованої рутини), так і нові можливості – знайти нових друзів, почати нову кар’єру, освоїти нову мову і культуру
Українці, що виїхали за кордон – дуже сміливі. Вони поїхали у невідомість з одною-двома валізами, дітьми і надією на власні сили. Також для них характерна відповідальність – як цивільні, вони вибрали максимальну відповідальність за своє життя і життя своїх дітей, очікуючи за кордоном на повну фізичну безпеку і чисте небо. І ще ці люди мають глибоку довіру до жителів інших країн
Найперше, емоційний стан може бути нестабільний — туга за домівкою, тривога, страх, гнів, злість, провина – можуть зненацька з’являтися і затоплювати
Також буде відбуватися зміна ролей, адже з повноправного громадянина України людина стає біженцем чи іноземцем, з суттєвим обмеженням прав і можливостей, потрапляє і інше правове поле, яке буде потрібно освоїти
Ще одним великим завданням буде сформувати нову рутину – знайти та облаштувати житло, зорієнтуватися в магазинах і цінах, звикнути до іншого ритму життя тощо. Налагодження кола спілкування, освоєння мови та працевлаштування також вимагатимуть багато внутрішніх ресурсів
Власні настанови – те, що ми самі собі кажемо. Ми можемо говорити собі, що переїзд - страшна і трагічна подія, і переживати драму. Або ми можемо сказати собі, що це можливість зберегти життя і здоров’я, вивчити мову, познайомитися з новою культурою, знайти нових друзів, отримати нові навички, підтримувати ЗСУ матеріально
Усім, хто зважився на такий складний крок, варто ставитися до себе з добротою та планомірно оточувати себе душевним теплом і турботою, не вимагати від себе чудес продуктивності та емоційної стабільності. Переселенці – як дерева, що раптом потрапили в інший грунт, і потрібен час, щоб корінці міцно вхопилися за землю, та наповнили листочки живильною вологою
Вимушена міграція – це розлом у життєвих ландшафтах людини, і арт-терапія має високий потенціал “заживлення”, поєднання частинок за рахунок своїх особливостей. Малювання, ліплення, створення колажів – чудові засоби інтеграції розрізнених частин переживань, тілесних відчуттів, емоцій, думок
Автор - Гундертайло Юлія
Практикуючий психотерапевт pleso
Юлія — практикуюча психотерапевтка й арт-терапевтка, викладач, яка працює з тривогою, стресом/дистресом, сімейним та професійним вигоранням, апатією, сімейними й робочими міжособистісними стосунками та складнощами із самооцінкою; експертка з психологічних криз та травматичних переживань, пошуку сенсу життя. Працює в методах арт-терапії, символдрами та травматерапії, використовує в роботі техніки майндфулнес а також консультує вагітних та молодих мам, літніх людей. У роботі міксує різні методи психотерапії, використовує творчі методи (малювання, музикування та ін.), метафори, плекає життєстійкість та самодостатність клієнта.