Прокрастинація

Автор статті

Кліновський Олександр

Автор статті

Кліновський Олександр

...розгорнути

Олександр допоможе подолати тривожність та депресивні стани, пропрацювати травматичні події, вийти з емоційної заплутаності, а також покращити сімейні, романтичні та сексуальні стосунки. Також консультує військових, літніх людей, клієнтів із суїцидальними нахилами та HR (коучинг). Олександр працює лише з повнолітніми клієнтами. У своїй роботі він міксує різні методи психотерапії (КПТ, ТА, психодрама), використовує гумор та психологічну діагностику, задає домашні завдання та допомагає знаходити різні рішення проблем.

Сторінка фахівця

Прокрастинаторів часто засуджують. Але чи справедливо це?
Може прокрастинація то така хвороба або вроджена особливість психіки? Ні, ні, ні і ще раз ні. Прокрастинація – це набута річ, а значить із нею справлятися можна. І краще цей процес починати з вивчення причин проблеми.

У даному випадку ними можуть бути:

1. Банальна лінь та відсутність інтересу до справи. Усі «нецікаві» справи ми відкладаємо на потім, бо наш мозок любить насолоду, а такі речі, як написання звітів або домашка рідко її викликають, тому ми перенесимо їх на невизначенен «потім».
2. Хибні когнітивні переконання. Людина може, наприклад, вважати себе більш продуктивною при вищому рівні стресу, жорсткіших рамках і коли цих умов немає, то сама їх створює затягуючи роботу.
3. Незрозумілі цілі. Якщо не знати курс для руху, то й такий рух не матиме ефективності, буде в нікуди.
4. Перфекціонізм. Так, так, вам не почулося, перфікціоністи – величезні прокрастинатори, адже краще ідеально не робити нічого, ніж неідеально зробити щось.
5. Авторитарні фігури батьків або керівників. Це такий собі вид підліткового протесту на «домашку».

Окрім того, що через прокрастинацію можуть не виконуватися задачі, вона може бути й захисним механізмом. За нею стоять різні почуття:

- страх, що щось може не вийти;
- смуток, коли минуле заважає будувати майбутнє;
- радість, коли ми так сильно про щось мріємо, що тягнемо з втіленням.
До речі, забудькуватість і запізнення — це теж різновиди прокрастинації, тільки несвідомої

Виходить, що прокрастинація може бути й хорошою. Та задачі самі себе не зроблять. Як же бути тоді?

Тримайте кілька варіантів:
- Класичний метод Помодоро. Це спосіб зануритися у процес – 25-40 хв відводите на роботу над задачею (або справою), потім відпочиваєте 10-15 хв. Обовʼязково концентруватися саме на справі. Вимкніть всі сповіщення на телефоні, ноутбуці, смарт-годиннику тощо, щоб вони вас не відволікали. І робіть визнечену справу у зручному тепмі. Для тих, хто боїться забути лік часу є спеціальні таймери, які допоможуть.
- Розділіть задачу на менші частини і виконуйте їх. Чим менші ці частинки, тим вони мозку здаються легшими і не такими страшними, відповідно, він менше уникатиме такої роботи
- Переведіть роботу у гру. Гейміфікація процесу – веселий спосіб зробити з нецікавої справи цілу захоплюючу пригоду.
- Можливо цей пункт повинен був стояти першим, але б ви тоді могли далі не прочитати – розберіться чи треба вам робити те, що ви собі напланували) Бо може ваша прокрастинація повʼязана з тим, що ви займатесь чимось, що зовсім не ваше. Звільніться від зайвої роботи.

Написання цього посту я теж довго відкладав, але наче вийшло непогано, згодні?