Як упоратися з емоційною залежністю?

"Не можу жити з тобою і без тебе погано" - це звичний стан людини з емоційною залежністю. Відчуття любові та ненависті йдуть пліч-о-пліч і можуть руйнувати стосунки. 

Що таке емоційна залежність? Емоційна залежність - це стан злиття або поглинання з іншою людиною, без якої життя здається неможливим. Емоційно залежні люди відчувають постійну потребу у схваленні оточення, підтримують руйнівні стосунки, відчувають безсилля змінити щось, не розуміють своїх бажань та потреб. Внутрішню душевну порожнечу найчастіше заповнюють інтересами іншої людини, на думку якої покладаються. Залежна людина орієнтується на зовнішній світ, а чи не на свої почуття та відчуття. 

Як розпізнати емоційну залежність? 

Основними ознаками емоційно залежних людей є: 

• опора на думку інших людей про себе, низька самооцінка 

• жертвування своїми інтересами та бажаннями

• бажання бути хорошим та зручним для всіх

• потреба у схваленні та підтримці від інших людей

• відсутність психологічних кордонів або вони дуже розмиті

• почуття наповненості життя лише, коли живуть життям партнера 

• постійна потреба бути поряд із коханим 

Хочеш отримати індивідуальну консультацію психотерапевта?Пройди тест, який допоможе підібрати спеціаліста саме під твій запит, і запишись на консультацію

Пройти тест

Емоційна залежність корінням йде в дитинство, коли потреби дитини в безпеці, спілкуванні, прийнятті та любові не були задоволені. Розлука з батьками, брак уваги та турботи з боку батька, заслуговування любові дитиною - основні причини отримання травми прив'язаності, яка у дорослому віці проявляється у залежній поведінці. Залежна людина очікує від партнера тих почуттів, які недоотримала у дитинстві: безумовне кохання, безумовне прийняття, зчитування його потреб без проговорювання їх вголос, негайне задоволення його потреб.

Емоційно залежна людина безмежно вірить, що її щастя повністю залежить від інших людей і передає їм відповідальність за неї.

Як упоратися з емоційною залежністю? 

• Усвідомити свою значущість та цінність. Заповнити себе власними почуттями любові, турботи та прийняття, які були недоотримані у дитинстві. Стати дбайливим дорослим для самої себе та “внутрішньої дитини”, яка хоче любові та визнання. Це допоможе перестати вимагати такі почуття від близьких та покращить стосунки. 

• Набути й зміцнити образ позитивного «Я». Формувати уявлення про себе як про особистість, здібності, взаємини, вийти з процесу злиття, щоб краще розуміти життєві принципи, бажання та потреби. Образ позитивного "Я" допомагає взяти відповідальність за своє життя та зміцнити впевненість у собі. 

• Взяти відповідальність за своє життя. Провести аналіз своєї поведінки, визначити мотиви почуттів та вчинків. У цьому допоможе щоденник спостережень. Говорити відкрито про свої бажання і почуття, не чекати, коли інша людина здогадається і прочитає думки, щоб дати пораду. Перемістити увагу на себе та свої реакції, поведінку. Припинити звинувачувати у своїх нещастях інших, розраховувати на себе. Визначити, на що можна вплинути в житті, а на що ні. 

• Навчитися розпізнавати та проживати свої почуття. Залежній людині важко розпізнавати свої справжні почуття. Єдині почуття, які допускаються, — це почуття гніву чи смутку, які виправдовуються діями іншої людини. Для розпізнавання своїх почуттів можна використовувати емоційний щоденник і записувати в нього почуття, що виявлялися протягом дня. Це допоможе розуміти свої почуття та надалі виявляти їх у стосунках, відкрито говорити про почуття з близькими. 

• Виявляти любов до себе. Однією з причин емоційної залежності є брак любові до себе і, як результат, очікування любові ззовні. Любов до себе складається з прийняття своєї недосконалості, поваги до себе і своїх бажань та інтересів, турботі про своє тіло і почуття, наповнення себе позитивними почуттями, вміння отримувати задоволення. 

• Вибудовування психологічних кордонів. Усвідомлення та створення особистих кордонів – важливий етап у виході з емоційної залежності. Для того щоб сформувати особисті межі важливо навчитися говорити "ні" тому, що не подобається і говорити "так" своїм бажанням. 

• Зміцнення самооцінки. Краще сфокусуватися на перевагах та сильних сторонах, привласнювати свої здобутки, тоді це допоможе у роботі з внутрішнім критиком. Важливо навчитися говорити про свої бажання та потреби. А найголовніше, ставити перед собою реалістичні цілі та дотримуючись плану, перестати порівнювати себе з іншими. 

Чому ми намагаємося зберегти стосунки, які не врятувати? 

Незважаючи на те, що відносини можуть бути руйнівними, бажання зберегти їх може бути велике. 

Основні причини з яких це відбувається:

• Страх змін. Не всі готові до змін та виходу із зони комфорту. Страх невизначеності, який приносять зміни, неготовність брати відповідальність, звичка можуть бути одним із факторів, за якими відносини все ще зберігаються. 

• Страх самотності. Страх залишитися одному, не зустріти іншого партнера, бажання щоб хтось завжди був поруч, допомагають відчувати потребу міцно утримують партнерів від розриву. 

• Надія, що все налагодиться. Надія на те, що партнер та відносини зміняться утримує їх від розриву. Але важливо пам'ятати, що інша людина може змінитись лише за власним бажанням. Якщо людина не змінюється протягом багатьох років, саме час розлучитися з ілюзіями. 

Чим заповнити душевну порожнечу після розтавання? 

Після розриву в душі утворюється емоційна порожнеча, і важливо почати її заповнювати собою та своїми почуттями. Емоційно співзалежні люди намагаються заповнити порожнечу зовнішніми насолодами: їжею, новими стосунками, шукають собі опори назовні. Така поведінка має тимчасовий ефект, і щойно зовнішня зникає, порожнеча знову повертається. Книги, музика та танці, спілкування з що підтримує оточенням, відвідування театру, заняття спортом, наповнення всіх життєво важливих сфер допоможе знайти душевний спокій та наповнитись позитивними почуттями.

Автор - Заверталюк Тетяна

Практикуючий психотерапевт pleso

Тетяна працює із запитами щодо емоційної заплутаності, стосунками із собою та оточенням, заниженої самооцінки, емоційної співзалежності, травмуючих подій, особистих меж. Використовує методи позитивної психотерапії, КПТ, гештальт-терапії, сімейної системної терапії та арт-терапії. Консультує ЛГБТ+ клієнтів, клієнтів із діагностиваними психіатричними захворюваннями, вагітних та молодих мам, літніх людей та HR (коучінг). Використовує в роботі гумор, хвалить за прогрес, міксує різні методи психотерапії та допомагає по-новому поглянути на проблеми. Також Тетяна проводить парну терапію (у тому числі і для ЛГБТ пар), під час якої допомагає розв’язати проблеми конфліктів, комунікації, розладів в інтимному житті та особистих кордонів.

Придбати сеанс