Як боротись з відчуттям сорому і провини?

Cором і провина – це соціальні відчуття, які ми відчуваємо у ситуаціях, де відбувається конфлікт між нашою поведінкою і певною загальноприйнятою нормою суспільства чи конкретного оточення, але іноді невідомою для нас

Ми відчуваємо провину за те, що зробили щось погане або шкідливе, але не можемо вже цього змінити і, здається, що не можемо виправити

Бертрам Мюллер виділив чотири дефіцити, які ведуть до хронічних страху, провини та сорому:

1. Нестаток почуття безпеки

2. Нестаток почуття приналежності

3. Нестаток почуття прийнятості

4. Нестаток підтримки та сміливості виражати себе

Всі ці дефіцити провокують у нас спочатку відчуття сорому, коли нам здається (а іноді й не здається), що ми не вписуємось в якісь загальноприйняті норми. Особливо, якщо ці норми жорсткі і сором нам нав’язують через засудження, висміювання або критику

Це часто трапляється, коли суспільство або оточення встановлює норми поведінки, щоб всім було комфортно. І, саме коли ми відчуваємо сором, то йдеться про абстрактні і дуже суб’єктивні рамки – наприклад, як ми маємо виглядати, як розмовляти

Найчастіше, такі норми пов’язані зі стереотипами, які блокують самовиявлення особистості, яке не відповідає загальним уявленням. Важливо наголосити, що зараз не йдеться про порушення відчуття безпеки інших людей, а власне про те, що правила у суспільстві покликані забезпечувати його функціонування, але коли хтось обирає виглядати незвичним способом, то його соромлять аби він/вона не виділявся і не привертав надлишкової уваги

Коли у нас все ж виникає відчуття сорому, то далі ми відчуваємо провину за свої дії, навіть, якщо ці дії не були ні для кого шкідливими – ми нікого не образили, не скривдили, не зашкодили. Але відчуваємо, що зробили щось погане, адже отримали засудження

Якщо такі ситуації трапляються часто, то у нас формується тривога (хронічний страх), яка змушує нас модерувати власні дії і думки, щоб уникнути ситуацій, де ми можемо відчути сором. І тепер ми не можемо почувати себе комфортно, адже доводиться постійно аналізувати свою поведінку, щоб відповідати поставленим вимогам. Таким чином, ми виставляємо норми суспільства або конкретного оточення в пріоритет над власними бажаннями і власною особистістю

Чому ж нам так важливо бути прийнятими, отримати визнання і схвалення?

Тому що це відчуття приналежності до якоїсь групи чи соціуму глобально. Ми — істоти соціальні, кожному з нас потрібні люди. Проте, важливо розуміти, що ви можете бути насправді прийнятими лише там, де почуваєте себе в безпеці і не маєте приховувати справжню особистість, тобто серед людей, які поділяють ваші цінності. У всіх інших випадках, вам доведеться або бунтувати, або «заслуговувати» прийняття. А це тимчасово і деструктивно, бо будь-яка боротьба з власними відчуттями сформує внутрішні конфлікти, які доведеться вирішувати самостійно

Здорове відчуття провини нам потрібне, щоб вміти турбуватись про себе і про інших (це відчуття, коли ми вчинили шкоду, визнаємо це і намагаємось виправити), але воно повинно закінчуватись, коли ми компенсуємо нанесену шкоду, навіть, якщо вчинили її випадково

Якщо ж воно залишається і продовжує нас руйнувати, заважає, то обмежує нашу волю і наш вибір. Таке відчуття провини підвищує загальну тривожність і може, навіть, сформувати тривожний розлад та депресію, формує страх помилки і страх пробувати щось нове

Щоб позбутись схильності відчувати сором і провину постійно, важливо:

·    навчитись усвідомлювати свої потреби та вчитись їх задовільняти, дати собі дозвіл це робити, адже лише ми несемо відповідальність за наш комфорт

·     формувати особисті кордони, бо вони будуть захищати від звинувачень та вимог суспільства, які створюють штучні рамки і обмежують наш вибір

·      керування агресивністю – тобто дозвіл собі на злість, заперечення, сум, образу, які виникають у ситуаціях незадоволених потреб, але проживання цих емоцій без шкоди для себе чи для інших

Хочеш отримати індивідуальну консультацію психотерапевта?Пройди тест, який допоможе підібрати спеціаліста саме під твій запит, і запишись на консультацію

Пройти тест

Здорова провина, а відповідно і сором мають певний механізм наших реакцій - реалістичність в оцінці (має реальну причину і здійснена реальна шкода), вибачення/ каяття (визнання провини і шкоди), відшкодування (певна компенсація, яка виправить шкоду або висновок, який попередить повторення неприємної ситуації). Тобто, відчувати сором і провину буде конструктивно, якщо ці почуття рухають нас до розвитку себе або стосунків, але якщо вони повертають вас в минуле і змушують проживати ситуацію знову і знову, тоді, ймовірно, певні установки не дають вам можливості «пробачити» себе або ж це роблять інші люди

Сором — це завжди про потребу залишитись частиною спільноти, він дозволяє бути чутливими до моральних норм суспільства, а обсяг сорому дорівнює обсягу бажання сподобатись іншим. Але, найкращий спосіб отримати бажану увагу – це проявляти себе і бути такими, як ми відчуваємо. Ми змінюємось кожного дня і так само змінюється світ навколо нас. Так, іноді, може скластись так, що ці зміни не співпадають і ніяк не поєднуються між собою, тому ми можемо більше не підходити тим людям, з яким спілкувались раніше (або й вони нам!).

Але важливо пам’ятати, що відчувати за це сором буде деструктивно (бо спілкування – це потреба, а не обов’язок і має бути зумовлене цікавістю та бажанням, щоб закривати потребу). Коли ми маємо можливості задовільнити свою потребу, почуття нам не потрібні. Почуття виникають, коли порушується баланс між потребами і можливостями. Тому, основним ключем до подолання сорому і провини є можливість задовільнити свої потреби самостійно і, проблема формується тоді, коли ми чекаємо або вимагаємо, щоб нашу потребу задовільнив хтось інший

Автор - Бонцьо Уляна

Практикуючий психотерапевт pleso

Завдяки терапії з Уляною ви матимете змогу пропрацювати травмуючі події, втрату та горе, налагодити стосунки з партнером та комунікацію, розв’язати проблеми інтимного характеру. Працює в методах арт-терапії, гештальт-терапії, КПТ, НЛП, психодинамічної терапії, психодрами, символдрами, системної терапії та травматерапії. Терапевт працює з дітьми від 14 років та з дітьми у супроводі батьків, зосереджуючись на дорослих та батьківсько-дитячих стосунках. Також консультує військових, ЛГБТ+ клієнтів, клієнтів із суїцидальними нахилами, із залежністю, вагітних та молодих мам, літніх людей та HR (коучінг). Спеціалістка міксує різні методи психотерапії, допомагає побудувати опори в житті, спонукає самостійно знаходити рішення та надає інструменти для профілактики проявів розладів. Також Уляна проводить парну терапію для тих, хто зіткнувся з конфліктами в парі, співзалежністю, розладами в інтимному житті, стосунками на відстані та потребою побудувати особисті кордони. У тому числі терапевтка консультує ЛГБТ пари та пари, де партнер брав участь у бойових діях.

Придбати сеанс