Як говорити з дітьми про війну та смерть їхніх близьких

Війна на території України принесла в кожний будинок паніку, горе, сльози, страх, занепокоєння та розгубленість, і населення в одну мить втратило звичний спосіб життя та мирне небо над головою. Але якщо дорослі можуть реально оцінити ситуацію, сприймати різноманітну інформацію і намагатися впливати на обставини, що склалися, то дітям у воєнний час набагато важче.

Для дитини єдине джерело інформації — батьки та близькі люди. Тому її сприйняття війни багато в чому залежить від того, наскільки правильно дорослі зможуть розповісти маленькій людині про події, що відбуваються. Багато дітей не тільки дізнаються про війну, але й стають реальними свідками бойових дій, що може призвести до глибокої психологічної травми. У багатьох батьків виникає логічне питання: чи варто розмовляти з дитиною про війну? Психологи одностайно стверджують, що це робити однозначно потрібно.

Як правильно говорити з дітьми про війну

Кожен батько чи мати повинні чітко зрозуміти, що розмови про війну з дітьми вкрай необхідні, оскільки замовчування про те, що відбувається навколо, додає дітям ще більшого страху та занепокоєння. Але розмови мають бути правильними, щоб не нашкодити дитині ще більше. Дорослим необхідно усвідомлювати, що діти вимагають нашої допомоги, уваги та захисту, оскільки самостійно подбати про себе вони не мають можливості.

Щоб правильно подати інформацію, кожному з батьків, перш за все, потрібно звертати увагу на вік дитини. Для маленьких краще все інтерпретувати під казку з новими героями та подіями. Акцентувати їхню увагу, що добро завжди перемагає зло, а відважні козаки обов'язково захистять рідну землю.

Розмовляючи з малюком обов'язково, слід спостерігати за його реакцією, щоб вчасно зреагувати на прояв підвищеного рівня тривоги. Ні для кого не секрет, що діти зчитують емоції дорослих, тому дуже важливо контролювати власний емоційний фон, щоб дитина зайвий раз не нервувала.

Обговорюйте спокійно існуючі проблеми та обов'язково відповідайте на дитячі питання, щоб знизити тривогу й невпевненість малюка. Важливо не уникати відповідей, просто заспокоюючи доньку чи сина та постійно повторюючи, що все буде добре. Враховуйте момент, що дитячі побоювання та почуття не схожі на дорослі. Давайте зрозуміти вашим дітям, що їхні почуття для вас дуже важливі та зрозумілі. Дитина повинна відчувати не тільки турботу, але й захищеність, і що будь-якої миті вона може звернутися з питанням, на яке отримає відповідь.

Важливо також розповідати про те, як правильно поводитися в тій чи іншій небезпечній ситуації. Якщо це тривожний сигнал сирени, значить необхідно пройти у безпечні місця — спеціальні бомбосховища, метро, підземний паркінг або обладнаний підвал у будинку. Також варто пояснити, що у воєнний час існують певні правила поведінки, яких обов'язково необхідно дотримуватись. Ви самі повинні бути прикладом крайньої обережності.

З погляду психології існує низка правил для розмови з дітьми про війну:

● Спокійно давати відповіді на питання, які часто повторюються. Дітям, особливо малюкам, властиво запитувати одне й те саме багато разів, і батьки мають бути морально готові до цього, щоб стримано давати відповіді.
● Відповідати тільки на ті питання, які ставить дитина. Малята до 6 років можуть запитувати про війну, і батьки повинні відповідати їм коротко, не заглиблюючись в деталі, про які дитина не питала.
● Говорити про звичайні речі. Розповідати про те, хто знаходиться поряд, до кого звертатись у разі небезпеки. Промовляти про те, скільки йому років, як звати, адресу проживання, як правильно поводитися у разі небезпечної ситуації.
● Якщо дитина перебуває у зоні бойових дій, з нею обов'язково потрібно обговорювати план, як правильно діяти. Вона чітко повинна розуміти, що потрібно робити під час сирени, коли чути постріли, якщо трапилася пожежа, а також, що категорично заборонено у таких випадках.
● При розмові дорослому важливо зберігати спокій. Діти відчувають великий страх, коли дорослі втрачають над собою контроль. Цей дуже схоже на відчуття при втраті близької та рідної людини. Тому для дітей емоційна стабільність батьків є дуже важливою. Навіть важливішою, ніж їхні слова.
● Не треба забороняти дитині висловлювати емоції, а тим більше неприпустимо ігнорувати їх чи сміятися. Дитина, не відчуваючи підтримки дорослого, може закритися у своєму маленькому дитячому світі, що згодом призведе до глибокої психологічної травми.
● Завжди необхідно бути чесним та відкритим у розмовах з дитиною.


Рекомендується у присутності маленьких дітей обмежувати перегляди новин та дорослі бесіди про війну, оскільки вони можуть завдати травми та спричинять занепокоєння, а в деяких випадках посилять тривожність і страх. Увечері приділяйте дитині більше часу — читайте казки, дивіться мультики, грайте в ігри.

Як говорити про смерть рідних

Про смерть рідних людей, як і про війну, з дітьми необхідно говорити. Приховувати подібну інформацію не можна, оскільки ця подія сталася насправді. Але, перш ніж дитині повідомити неприємну новину, потрібно ретельно підготуватися до розмови та вибрати тиху, безпечну атмосферу.

Якщо йдеться про малюка, і у нього існує улюблена іграшка, то бажано, щоб він обійняв її та сів поряд із дорослим. Говорити потрібно повільно, тихим, заспокійливим голосом, з паузами, щоб дитина мала час усвідомити те, що сталося. Водночас дорослому дуже важливо самому зберігати спокій. Подальшу реакцію дитини передбачити складно, кожен сприймає таку страшну звістку по-своєму, та й вік відіграє важливу роль:

● малюки до шести років можуть сприймати це як тимчасову подію (один із батьків поїхав, але повернеться), оскільки вони ще не розуміють, що таке смерть;
● діти до 11 років вже добре усвідомлюють, що людина вмирає та більше не повернеться. У такому віці властиві такі реакції як агресія, гнів, туга, апатія;
● підлітки все розуміють та усвідомлюють.

У жодному разі дитині не можна забороняти виявляти власні емоції та оплакувати померлого. А краще, не соромлячись своїх почуттів, приєднатися до дитини та поплакати разом. Важливо дати зрозуміти, що прояв почуттів це нормально.

Коли справа стосується втрати близької для дитини людини, або їй довелося спостерігати неприємні події, пов'язані зі смертю, то тут без допомоги фахівця не обійтися. Дитина може психологічно закритися та відмовлятися від розвитку надалі. У неї може порушитись сон, мова, проявитися агресія до себе — малюк може почати бити, різати, кусати, відкушувати шкіру, нігті. Це дуже важливий момент, оскільки з психологічною травмою самостійно впоратися досить важко. Психотерапевт зможе допомогти йому пережити особисту трагедію.

Після певного часу, коли емоції трохи затихнуть, потрібно буде допомагати дитині повертатися до звичайного життя в соціумі — ходити до школи, спілкуватися з однолітками. При поверненні учня до навчального закладу варто подбати про атмосферу — попередити однокласників та вчителя про трагедію і про важкий психологічний стан дитини.

Психологічна допомога від Платформи pleso
Якщо тобі потрібна допомога, ти можеш звернутися до Платформи pleso