Гештальт-терапія

Гештальт-терапія (від нім. Gestalt - фігура, образ, цілісність) - це напрям психотерапії, що розглядає людину як цілісну систему, в якій думки, емоції, тілесні відчуття, поведінка й стосунки нерозривно пов’язані між собою. Цей підхід виник у 1940–1950-х роках завдяки старанням Фріца Перлза, Лаури Перлз та Пола Ґудмана. Вони поєднали ідеї гештальт-психології, психоаналізу, феноменології й екзистенціалізму та створили практичну, живу, гнучку систему психологічної допомоги. На відміну від класичного психоаналізу, новий підхід:

• більше схиляється до діалогу «на рівних»;

• передбачає працю як індивідуально, так і в групах;

• концентрується на тому, що відбувається з людиною прямо зараз. 

Мету гештальт-терапії можна описати так: допомогти людині стати більш цілісною, живою, здатною до контакту з собою  й іншими, навчити її усвідомлювати свої потреби й відповідально їх задовольняти.

Ключові поняття: гештальт, фігура-фон, «тут і зараз»

Щоб зрозуміти суть гештальт-терапії, варто розібратися з трьома ключовими поняттями.

Гештальт

Гештальт - це цілісна «картинка» нашої внутрішньої ситуації, тобто того, що ми переживаємо тут і зараз. Вона завжди складається з кількох елементів:

• Потреба. Наприклад, голод, бажання близькості, потреба в безпеці, відпочинку, визнанні, самореалізації;

• Емоції. Те, що ми відчуваємо разом з потребою, наприклад, тривога, радість, цікавість, злість, сум;

• Реакція тіла на потребу: напруга, тремтіння, стиск у грудях, «комок у горлі», важкість у животі;

• Поведінка й думки. Що ми робимо (чи не робимо) і як пояснюємо собі конкретну ситуацію та світ в цілому.

Усе це разом і є гештальт - завершена (або ще незавершена) внутрішня картина.

«Незавершений гештальт»

Поширений вираз «закрити гештальт» описує ситуацію з минулого, яка для нас досі не завершилася. Відчувається, що  ніби всередині залишився «недосказаний епізод», який нагадує про себе й створює емоційний, а інколи й фізичний дискомфорт. Таким епізодом можуть бути невисловлена образа, раптово обірвані стосунки, болючі події, про які ми наче свідомо «не думаємо», але вони повертаються у вигляді нав’язливих думок, снів чи напруги в тілі. 

«Завершити гештальт»  - не значить забути або стерти щось із своєї пам’яті. Тут Йдеться про те, щоб:

• помітити й назвати ситуацію;

• визнати свої почуття й потреби, а не ігнорувати їх;дати собі можливість прожити свої почуття в безпечному просторі;

• знайти для себе спосіб жити далі, спираючись на отриманий досвід, а не тікаючи від нього.

І у цьому допомагають спеціальні техніки гештальт терапії. Наприклад, вправа з «порожнім стільцем»: ви уявляєте перед собою людину, до якої маєте невисловлені почуття, сідаєте навпроти порожнього стільця й у присутності терапевта говорите все те, що колись не змогли або не наважилися сказати в реальності. В результаті внутрішній діалог завершується, а замість нього з'являється місце для нового досвіду.

Принцип «тут і зараз»

Гештальтпсихологія вчить клієнта не лише розуміти, що і чому сталося в минулому, а й відчувати, що відбувається прямо зараз. З цією метою  він (разом із терапевтом) ставить собі, зокрема, такі питання:

• Що я відчуваю в тілі, коли говорю про цю ситуацію?

• Які емоції піднімаються (сум, злість, страх, сором, полегшення)?

• Які думки з’являються слідом?

• Як я зараз дивлюся на терапевта, хочеться мені наблизитися чи, навпаки, віддалитися?

Гештальт часто називають терапією контакту, оскільки в першу чергу він спрямований на  покращення якості контакту клієнта із самим собою, з іншими людьми та з середовищем, у якому він живе.

Фігура та фон

У гештальт-підході будь-який досвід включає фігуру та фон.

Фігура  - це те, що привертає увагу саме зараз: потреба, емоція, думка, спогад чи відчуття в тілі, це те, що ніби «виділяється» з усього іншого. Наприклад, під час робочої зустрічі ви раптом відчуваєте тривогу - у цей момент саме вона стає фігурою, навіть якщо тема розмови інша.

Фон - це те, що залишається у тлі: емоції й думки, минулий досвід, події дня, оточення. Фігура постійно змінюється: одна потреба задовольняється або стає не актуальною й стає фоновою, а її місце займає інша. Коли важливі переживання «застрягають» у фоні й залишаються неусвідомленими, вони можуть проявлятися як напруга, апатія чи раптові спалахи емоцій. Завдання ж гештальт-терапії полягає в тому, щоб  допомогти клієнту помітити ці переживання та винести їх у фігуру, щоб з ними можна було обережно працювати.

Як формуються «незавершені» гештальти

«Незавершені гештальти» часто беруть свій початок у дитинстві. Це ті ситуації, коли сильна емоція чи потреба дитини не була помічена, була перервана або знецінена дорослими і яка змусила дитину "заморозити" свої переживання, щоб адаптуватися до реальності.

Приклад перший: заборонений сум

Уявіть, дитина загубила цінну дрібницю, наліпку чи іграшку і гірко плаче. У відповідь вона чує знецінення або погрозу: «Через таку дурницю плачуть тільки слабкі», «Припини негайно, інакше...» або «Нічого страшного не сталося». Щоб не втратити важливий стосунок із дорослим, дитина робить висновок, що сумувати - соромно й небезпечно. Вона вчиться не показувати, а згодом і не відчувати свій біль. 

У дорослому віці цей «заморожений» сум може перетворитися на психосоматичні прояви, як-от головний біль, хронічна напруга в тілі, проблеми зі сном чи шлунком. Це також може виражатися у відчутті внутрішньої порожнечі, нездатності плакати та складнощах із проживанням реальних втрат - розлучення, смерті близьких чи переїзду. В терапію така людина часто приходить не з запитом «я не вмію сумувати», а зі скаргами на постійну втому, апатію та дифузну тривогу.

Приклад другий: сором за помилки й страх починати нове

Школяр робить помилку біля дошки, клас вибухає сміхом, і вчителька теж ледь помітно посміхається. Вдома він чує докори за результати: «Що це за оцінки?» або за процес: «Руки не з того місця ростуть, не чіпай, бо зіпсуєш». Так формується глибоке переконання, що помилятися небезпечно, за це неминуче карають соромом, а отже, краще взагалі не пробувати. 

У дорослому житті таке переконання проростає страхом розпочинати нові проєкти, сильною тривогою перед будь-якою оцінкою, відкладанням важливих рішень та відчуттям, що живеш «нижче своїх можливостей».

У гештальт-терапії ці і багато інших епізодів не лише обговорюються, а й переживаються по-новому - у безпечному просторі, в якому помилка не призводить до засоромлення, а стає частиною цінного живого досвіду.

Цикл контакту

Давайте зараз поглянемо на процес формування «незавершених» гештальтів. У гештальт-підході цей механізм описують через цикл контакту - тобто через те, як виникає й задовольняється потреба. Коли цей цикл раз за разом переривається (ми не усвідомлюємо потребу, боїмося діяти або забороняємо собі діяти), утворюються незавершені гештальти й хронічна напруга.

Індивідуальна та групова гештальт-терапія

У гештальті також говорять про три наступні рівні потреб, на яких може виникати нестабільність: безпека (коли «мені страшно, я не відчуваю опори, в житті багато невизначеності»), прийняття й любов (коли з’являються переживання «я не можу побудувати стосунки», «мене ніхто не любить», «мені важко довіряти») та визнання й самореалізація (коли людина думає «я не знаю, чим хочу займатися», «я впираюся в стелю в кар’єрі», «я хочу більшого, але щось заважає»). Гештальт-терапія не призначена для лікування тяжких психічних розладів (наприклад, гострого психозу), але може бути частиною комплексної допомоги разом із медичною підтримкою.

З якими запитами приходять у гештальт-терапію

Найчастіше до гештальттерапевта звертаються з такими запитами:

• тривога, постійне напруження, відчуття небезпеки й нестабільності;

• відчуття порожнечі, втрата сенсу, стан, схожий на депресію;

• складнощі у стосунках (повторювані конфлікти, страх зближення, страх відкидання);

• проблеми з межами й самооцінкою (важко сказати «ні», постійне відчуття «зі мною щось не так»);

• самотність, відсутність розуміння оточуючими;

• психосоматичні симптоми, які не повністю пояснюються медичними обстеженнями.

Ефективність і місце гештальт-терапії в клінічній практиці

Гештальт-терапія може бути частиною багатокомпонентної допомоги, але не є самодостатнім методом при тяжких психічних розладах - наприклад, при гострих психозах, складних біполярних епізодах чи важкій суїцидальній кризі. У таких випадках провідну роль відіграє медична підтримка, а гештальт може доповнювати лікування, якщо це схвалено психіатром.

Питання «гештальт чи КПТ?» немає універсальної відповіді. КПТ працює більш структуровано й спирається на високу доказовість її ефективності у лікуванні конкретних станів (депресії, тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад). Гештальт-фокус корисний тоді, коли людина хоче глибше розібратися у своїх емоціях, стосунках, межах, повторюваних життєвих сценаріях і шукає більш дослідницький, емоційно орієнтований формат роботи. Обидва підходи доповнюють один оден залежно від запиту.

Але й твердження «гештальт-терапія не працює» не є коректним. Цей метод не завжди ефективний для вузьких клінічних станів, де потрібні протокольні втручання, але показує результат у роботі з емоційною регуляцією, стосунками, самооцінкою та життєвими кризами. У практиці зазвичай змінюється кілька сфер: людина краще розуміє свої переживання, легше виражає емоції, стає менш залежною від автоматичних патернів, будує чесніші стосунки та повертає відчуття внутрішньої опори.

Гештальттерапія: переваги та недоліки

Гештальттерапія має як переваги, так і недоліки. Важливо взяти їх під увагу перед тим, як записуватися на сесію.

Як обрати гештальт-терапевта й подбати про себе в процесі гештальт-терапії

Коли ви шукаєте психотерапевта, варто зважати на кілька речей:

• Освіта й сертифікація. Чи спеціаліст має базову психологічну або медичну освіту й закінчену програму з гештальт-терапії? Чи проходить особисту терапію та супервізію?

• Відчуття безпеки. Після перших сесій корисно поставити собі запитання: «Чи можу я тут помилятися, плакати, злитися, мовчати?» «Чи відчуваю я поруч із цією людиною хоча б мінімум довіри?»

• Стиль комунікації. Варто подивитися, як психотерапевт пише й говорить (в цьому допоможуть сайт, соцмережі), наскільки вам відгукується його спосіб мовлення, цінності та манера. 

• Домовленості й рамки. Запитайте про тривалість сесій, ціну, правила скасування, конфіденційність. Це теж частина відчуття опори й безпеки.

Гештальтпсихологія не обіцяє «миттєвих змін» і не може забрати з життя біль, втрати чи труднощі. Її сила в іншому: вона допомагає розуміти і підтримувати самого себе в складних моментах, помічати і приймати свої справжні потреби, реагувати на внутрішній та зовнішній світ більш живо й чесно, будувати стосунки, які підтримуються, й поступово складати мозаїку свого життя у більш цілісну картину.

Якщо зараз ти розгублена чи розгублений, відчуваєш багато не висловленого або не можеш розібратися у своїх переживаннях - це важливий сигнал. І гештальт-терапія може стати місцем, де не доведеться справлятися з цим самотужки. Тут можна безпечно досліджувати, що з тобою відбувається, і крок за кроком повертатися до себе.