
.png)
.png)
Гештальт-терапія (від нім. Gestalt - фігура, образ, цілісність) - це напрям психотерапії, що розглядає людину як цілісну систему, в якій думки, емоції, тілесні відчуття, поведінка й стосунки нерозривно пов’язані між собою. Цей підхід виник у 1940–1950-х роках завдяки старанням Фріца Перлза, Лаури Перлз та Пола Ґудмана. Вони поєднали ідеї гештальт-психології, психоаналізу, феноменології й екзистенціалізму та створили практичну, живу, гнучку систему психологічної допомоги. На відміну від класичного психоаналізу, новий підхід:
більше схиляється до діалогу «на рівних»;
передбачає працю як індивідуально, так і в групах;
концентрується на тому, що відбувається з людиною прямо зараз.
Мету гештальт-терапії можна описати так: допомогти людині стати більш цілісною, живою, здатною до контакту з собою й іншими, навчити її усвідомлювати свої потреби й відповідально їх задовольняти.
Щоб зрозуміти суть гештальт-терапії, варто розібратися з трьома ключовими поняттями.
Гештальт - це цілісна «картинка» нашої внутрішньої ситуації, тобто того, що ми переживаємо тут і зараз. Вона завжди складається з кількох елементів:
Потреба. Наприклад, голод, бажання близькості, потреба в безпеці, відпочинку, визнанні, самореалізації;
Емоції. Те, що ми відчуваємо разом з потребою, наприклад, тривога, радість, цікавість, злість, сум;
Реакція тіла на потребу: напруга, тремтіння, стиск у грудях, «комок у горлі», важкість у животі;
Поведінка й думки. Що ми робимо (чи не робимо) і як пояснюємо собі конкретну ситуацію та світ в цілому.
Усе це разом і є гештальт - завершена (або ще незавершена) внутрішня картина.
Поширений вираз «закрити гештальт» описує ситуацію з минулого, яка для нас досі не завершилася. Відчувається, що ніби всередині залишився «недосказаний епізод», який нагадує про себе й створює емоційний, а інколи й фізичний дискомфорт. Таким епізодом можуть бути невисловлена образа, раптово обірвані стосунки, болючі події, про які ми наче свідомо «не думаємо», але вони повертаються у вигляді нав’язливих думок, снів чи напруги в тілі.
«Завершити гештальт» - не значить забути або стерти щось із своєї пам’яті. Тут Йдеться про те, щоб:
помітити й назвати ситуацію;
визнати свої почуття й потреби, а не ігнорувати їх;дати собі можливість прожити свої почуття в безпечному просторі;
знайти для себе спосіб жити далі, спираючись на отриманий досвід, а не тікаючи від нього.
І у цьому допомагають спеціальні техніки гештальт терапії. Наприклад, вправа з «порожнім стільцем»: ви уявляєте перед собою людину, до якої маєте невисловлені почуття, сідаєте навпроти порожнього стільця й у присутності терапевта говорите все те, що колись не змогли або не наважилися сказати в реальності. В результаті внутрішній діалог завершується, а замість нього з'являється місце для нового досвіду.
Гештальтпсихологія вчить клієнта не лише розуміти, що і чому сталося в минулому, а й відчувати, що відбувається прямо зараз. З цією метою він (разом із терапевтом) ставить собі, зокрема, такі питання:
Що я відчуваю в тілі, коли говорю про цю ситуацію?
Які емоції піднімаються (сум, злість, страх, сором, полегшення)?
Які думки з’являються слідом?
Як я зараз дивлюся на терапевта, хочеться мені наблизитися чи, навпаки, віддалитися?
Гештальт часто називають терапією контакту, оскільки в першу чергу він спрямований на покращення якості контакту клієнта із самим собою, з іншими людьми та з середовищем, у якому він живе.
У гештальт-підході будь-який досвід включає фігуру та фон.
Фігура - це те, що привертає увагу саме зараз: потреба, емоція, думка, спогад чи відчуття в тілі, це те, що ніби «виділяється» з усього іншого. Наприклад, під час робочої зустрічі ви раптом відчуваєте тривогу - у цей момент саме вона стає фігурою, навіть якщо тема розмови інша.
Фон - це те, що залишається у тлі: емоції й думки, минулий досвід, події дня, оточення. Фігура постійно змінюється: одна потреба задовольняється або стає не актуальною й стає фоновою, а її місце займає інша. Коли важливі переживання «застрягають» у фоні й залишаються неусвідомленими, вони можуть проявлятися як напруга, апатія чи раптові спалахи емоцій. Завдання ж гештальт-терапії полягає в тому, щоб допомогти клієнту помітити ці переживання та винести їх у фігуру, щоб з ними можна було обережно працювати.
«Незавершені гештальти» часто беруть свій початок у дитинстві. Це ті ситуації, коли сильна емоція чи потреба дитини не була помічена, була перервана або знецінена дорослими і яка змусила дитину "заморозити" свої переживання, щоб адаптуватися до реальності.
Уявіть, дитина загубила цінну дрібницю, наліпку чи іграшку і гірко плаче. У відповідь вона чує знецінення або погрозу: «Через таку дурницю плачуть тільки слабкі», «Припини негайно, інакше...» або «Нічого страшного не сталося». Щоб не втратити важливий стосунок із дорослим, дитина робить висновок, що сумувати - соромно й небезпечно. Вона вчиться не показувати, а згодом і не відчувати свій біль.
У дорослому віці цей «заморожений» сум може перетворитися на психосоматичні прояви, як-от головний біль, хронічна напруга в тілі, проблеми зі сном чи шлунком. Це також може виражатися у відчутті внутрішньої порожнечі, нездатності плакати та складнощах із проживанням реальних втрат - розлучення, смерті близьких чи переїзду. В терапію така людина часто приходить не з запитом «я не вмію сумувати», а зі скаргами на постійну втому, апатію та дифузну тривогу.
Школяр робить помилку біля дошки, клас вибухає сміхом, і вчителька теж ледь помітно посміхається. Вдома він чує докори за результати: «Що це за оцінки?» або за процес: «Руки не з того місця ростуть, не чіпай, бо зіпсуєш». Так формується глибоке переконання, що помилятися небезпечно, за це неминуче карають соромом, а отже, краще взагалі не пробувати.
У дорослому житті таке переконання проростає страхом розпочинати нові проєкти, сильною тривогою перед будь-якою оцінкою, відкладанням важливих рішень та відчуттям, що живеш «нижче своїх можливостей».
У гештальт-терапії ці і багато інших епізодів не лише обговорюються, а й переживаються по-новому - у безпечному просторі, в якому помилка не призводить до засоромлення, а стає частиною цінного живого досвіду.
Давайте зараз поглянемо на процес формування «незавершених» гештальтів. У гештальт-підході цей механізм описують через цикл контакту - тобто через те, як виникає й задовольняється потреба. Коли цей цикл раз за разом переривається (ми не усвідомлюємо потребу, боїмося діяти або забороняємо собі діяти), утворюються незавершені гештальти й хронічна напруга.
У гештальті також говорять про три наступні рівні потреб, на яких може виникати нестабільність: безпека (коли «мені страшно, я не відчуваю опори, в житті багато невизначеності»), прийняття й любов (коли з’являються переживання «я не можу побудувати стосунки», «мене ніхто не любить», «мені важко довіряти») та визнання й самореалізація (коли людина думає «я не знаю, чим хочу займатися», «я впираюся в стелю в кар’єрі», «я хочу більшого, але щось заважає»). Гештальт-терапія не призначена для лікування тяжких психічних розладів (наприклад, гострого психозу), але може бути частиною комплексної допомоги разом із медичною підтримкою.
Найчастіше до гештальттерапевта звертаються з такими запитами:
тривога, постійне напруження, відчуття небезпеки й нестабільності;
відчуття порожнечі, втрата сенсу, стан, схожий на депресію;
складнощі у стосунках (повторювані конфлікти, страх зближення, страх відкидання);
проблеми з межами й самооцінкою (важко сказати «ні», постійне відчуття «зі мною щось не так»);
самотність, відсутність розуміння оточуючими;
психосоматичні симптоми, які не повністю пояснюються медичними обстеженнями.
Гештальт-терапія може бути частиною багатокомпонентної допомоги, але не є самодостатнім методом при тяжких психічних розладах - наприклад, при гострих психозах, складних біполярних епізодах чи важкій суїцидальній кризі. У таких випадках провідну роль відіграє медична підтримка, а гештальт може доповнювати лікування, якщо це схвалено психіатром.
Питання «гештальт чи КПТ?» немає універсальної відповіді. КПТ працює більш структуровано й спирається на високу доказовість її ефективності у лікуванні конкретних станів (депресії, тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад). Гештальт-фокус корисний тоді, коли людина хоче глибше розібратися у своїх емоціях, стосунках, межах, повторюваних життєвих сценаріях і шукає більш дослідницький, емоційно орієнтований формат роботи. Обидва підходи доповнюють один оден залежно від запиту.
Але й твердження «гештальт-терапія не працює» не є коректним. Цей метод не завжди ефективний для вузьких клінічних станів, де потрібні протокольні втручання, але показує результат у роботі з емоційною регуляцією, стосунками, самооцінкою та життєвими кризами. У практиці зазвичай змінюється кілька сфер: людина краще розуміє свої переживання, легше виражає емоції, стає менш залежною від автоматичних патернів, будує чесніші стосунки та повертає відчуття внутрішньої опори.
Гештальттерапія має як переваги, так і недоліки. Важливо взяти їх під увагу перед тим, як записуватися на сесію.
Коли ви шукаєте психотерапевта, варто зважати на кілька речей:
Освіта й сертифікація. Чи спеціаліст має базову психологічну або медичну освіту й закінчену програму з гештальт-терапії? Чи проходить особисту терапію та супервізію?
Відчуття безпеки. Після перших сесій корисно поставити собі запитання: «Чи можу я тут помилятися, плакати, злитися, мовчати?» «Чи відчуваю я поруч із цією людиною хоча б мінімум довіри?»
Стиль комунікації. Варто подивитися, як психотерапевт пише й говорить (в цьому допоможуть сайт, соцмережі), наскільки вам відгукується його спосіб мовлення, цінності та манера.
Домовленості й рамки. Запитайте про тривалість сесій, ціну, правила скасування, конфіденційність. Це теж частина відчуття опори й безпеки.
Гештальтпсихологія не обіцяє «миттєвих змін» і не може забрати з життя біль, втрати чи труднощі. Її сила в іншому: вона допомагає розуміти і підтримувати самого себе в складних моментах, помічати і приймати свої справжні потреби, реагувати на внутрішній та зовнішній світ більш живо й чесно, будувати стосунки, які підтримуються, й поступово складати мозаїку свого життя у більш цілісну картину.
Якщо зараз ти розгублена чи розгублений, відчуваєш багато не висловленого або не можеш розібратися у своїх переживаннях - це важливий сигнал. І гештальт-терапія може стати місцем, де не доведеться справлятися з цим самотужки. Тут можна безпечно досліджувати, що з тобою відбувається, і крок за кроком повертатися до себе.
На Платформі pleso працюють спеціалісти, які допомагають відновити контакт із собою, усвідомити потреби та перестати знецінювати власні емоції. Тим, кому потрібен психолог онлайн, Платформа pleso надає доступ до перевірених психотерапевтів. Пройдіть короткий тест — алгоритм підбере фахівця з нашої команди, який допоможе вам завершити старі сценарії та віднайти цілісність.

Наративна терапія
Тілесно-орієнтована терапія
Клієнт-центрована терапія (КЦТ)
Транзактний аналіз
Психолог коучинг