Генералізований тривожний розлад (ГТР): симптоми, лікування

Час від часу хвилюватися — це нормально. Однак іноді тривога стає постійним супутником людини, змушуючи надмірно перейматися через роботу, здоров'я, стосунки або майбутнє. Якщо вам ніяк не вдається «вимкнути» цей внутрішній голос занепокоєння, можливо, йдеться про генералізований тривожний розлад (ГТР).

ГТР суттєво впливає на якість життя: заважає зосереджуватися, погіршує сон, виснажує фізично й емоційно. Чимало людей роками живуть із цим, не знаючи, що їхня хронічна тривога — це стан, з яким можна впоратися. Дізнайтеся, наскільки поширений генералізований тривожний розлад, як розпізнати його симптоми, чому він виникає, як його діагностують і які методи лікування допомагають повернути спокій.

Наскільки поширений генералізований тривожний розлад?

ГТР не рідкісний стан. За оцінками британських дослідників, з ним стикається до 5% населення. А згідно з великим міжнародним дослідженням Wittchen та колег, щороку від 2 до 4% людей у світі мають цей діагноз. Тобто серед ваших знайомих, колег чи членів родини майже напевно є хтось, хто з цим стикається, але, можливо, не знає про це.

Розлад дещо частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, і найбільш поширений у людей віком від 35 до 59 років — у той період життя, коли відповідальності найбільше, а ресурсів на стрес найменше.

ГТР розвивається поступово, а його коріння часто сягає підліткового або молодого віку, просто тоді це рідко сприймається як проблема, що потребує уваги. Як наслідок, людина звикає до свого стану, вважає його нормою і звертається по допомогу вже значно пізніше.

Симптоми генералізованого тривожного розладу

ГТР — це стан, за якого тривога стає фоновим шумом, що не вимикається. Людина хвилюється постійно, часто через речі, які інші навіть не помічають. Тривожні думки при ГТР спрямовані в майбутнє: що може піти не так, як це попередити, як дати собі раду. Дорослі, як правило, переживають через роботу, фінанси, здоров'я — своє і близьких, домашні справи, запізнення. Діти та підлітки — через оцінки чи спортивні результати.

Через постійне очікування найгіршого люди з ГТР нерідко уникають ситуацій, які здаються їм ризикованими: відмовляються від подорожей, не шукають нову роботу, уникають знайомств і публічних виступів. Тривога від самої думки про це здається їм нестерпною.

За ГТР стоїть декілька характерних патернів мислення, які один одного підживлюють.

1. Катастрофізація — це схильність бачити найгірший сценарій там, де його може й не бути. Почувши про скорочення у компанії своєї галузі, людина з ГТР миттєво вибудовує цілий ланцюг: "у нас теж так буде; мене звільнять; нової роботи не знайду; грошей не буде; опинюся на вулиці". 

2. Упереджене тлумачення: люди з ГТР схильні сприймати неоднозначні ситуації як загрозливі. Колега не відповів на повідомлення? Напевно, образився. Лікар призначив додатковий аналіз? Мабуть, щось серйозне. Нейтральна подія автоматично отримує негативне забарвлення.

3. Метапереживання — це тривога через тривогу. Людина, відчувши прискорене серцебиття, пітливість, нудоту, починає переживати вже через самі ці симптоми, через що вони лише посилюються.

4. Непереносимість невизначеності: людям з ГТР потрібна впевненість, щоб відчувати себе в безпеці. Коли її немає, переживання стає способом контролювати ситуацію: "якщо я вже продумаю найгірше — буду готовий".

Серед фізичних симптомів ГТР поширені такі: 

• м'язова напруга і тремтіння

• головний біль

• прискорене серцебиття

• пітливість і запаморочення, задишка

• нудота або дискомфорт у животі, часті походи до туалету

• відчуття клубка в горлі

• хронічна втома і проблеми зі сном.

Ці симптоми інколи змушують людину звертатися до терапевта чи кардіолога, роками лікуючи наслідки, не знаючи про справжню причину свого стану.

Причини генералізованого тривожного розладу

ГТР рідко має одну причину, зазвичай це поєднання біологічних особливостей, генетики та життєвого досвіду.

На біологічному рівні за формування тривоги відповідає невелика ділянка мозку — мигдалеподібне тіло, або амигдала. Вона розпізнає загрозу і надсилає сигнал тривоги далі — наднирникам і симпатичній нервовій системі. Ті, своєю чергою, готують тіло до реакції "бийся або тікай": прискорюється серцебиття, напружуються м'язи, загострюється увага. У людей із ГТРця система спрацьовує надто часто і надто інтенсивно.

Учені виділяють кілька груп факторів, які підвищують ризик розвитку розладу.

1. Спадковість. Якщо у когось із близьких родичів є ГТР або інші тривожні розлади, ризик його появи у нащадків вищий. Це не означає, що розлад обов'язково передається від батьків до дітей, але й не виключає цього.

2. Характер і дитячий досвід. Сором'язливі діти або ті, хто в ранньому віці демонстрував загальмовану, обережну поведінку, мають вищу схильність до тривожних розладів у дорослому житті. Важливу роль відіграє і модель поведінки батьків: якщо дитина зростала поруч із тривожним дорослим, вона могла засвоїти тривогу як звичний спосіб реагування на світ.

3. Стрес і травматичні події, пережиті втрати, насильство або інші негативні події також можуть стати тригером для розвитку ГТР, а особливо якщо людина вже має до нього схильність.

4. Стан здоров'я. Деякі фізичні захворювання здатні провокувати або посилювати симптоми тривоги. Зокрема, дисфункція щитоподібної залози та порушення серцевого ритму часто супроводжуються тривожністю.

5. Речовини та ліки. Кофеїн, наркотичні речовини, а також деякі медикаменти можуть значно посилювати прояви тривоги. Іноді вони є тим фактором, який "запускає" або загострює розлад.

Діагноз генералізованого тривожного розладу

ГТР може діагностувати лікар-психіатр або психотерапевт на основі клінічної бесіди, оцінивши симптоми, їхню тривалість і те, наскільки вони впливають на повсякденне життя пацієнта. Для цього існують дві основні класифікаційні системи: МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб) та DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів).

Діагностичні критерії згідно з класифікацією МКХ-10

МКХ-10 — це міжнародна система класифікації хвороб, розроблена Всесвітньою організацією охорони здоров'я. ГТР у ній має код F41.1 і визначається як тривога, що є стійкою та генералізованою, тобто не прив'язаною до конкретної ситуації чи об'єкта.

Згідно з МКХ-10, для встановлення діагнозу необхідно, щоб протягом щонайменше шести місяців людина відчувала виражену напругу, занепокоєння та тривожне передчуття щодо повсякденних подій і проблем. Також мають бути наявні щонайменше чотири симптоми зі списку нижче, причому хоча б один із них — із першої групи (вегетативні симптоми):

• Вегетативні симптоми: прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, сухість у роті.

• Симптоми з боку грудної клітки та живота: утруднене дихання, відчуття задухи, біль або дискомфорт у грудях, нудота або дискомфорт у животі.

• Симптоми з боку психічного стану: запаморочення, відчуття нереальності того, що відбувається, страх втрати контролю, страх смерті.

• Загальні симптоми: припливи жару або холоду, оніміння або поколювання у кінцівках.

• Симптоми напруги: м'язова напруга або болі, неможливість розслабитися, відчуття нервозності та внутрішнього неспокою, відчуття клубка в горлі або утруднення ковтання.

• Інші симптоми: підвищена реакція на несподіване, труднощі з концентрацією уваги, постійна дратівливість, порушення сну.

Діагностичні критерії згідно з класифікацією DSM-5

DSM-5 — це діагностичний посібник Американської психіатричної асоціації, який широко використовується у США, а також міжнародною науковою спільнотою. Порівняно з МКХ-10, він дещо суворіший у вимогах до діагнозу.

Згідно з DSM-5, діагноз ГТР встановлюється за одночасної наявності всіх таких критеріїв:

• Надмірна тривога та занепокоєння щодо різних подій або видів діяльності (наприклад, робота, навчання), що виникають більшість днів протягом щонайменше шести місяців.

• Людина відчуває труднощі з тим, щоб контролювати своє занепокоєння або зупинити його.

• Тривога супроводжується щонайменше трьома з таких симптомів (у дітей достатньо одного): відчуття збудженості або внутрішньої напруги, швидка втомлюваність, труднощі з концентрацією уваги або відчуття "порожнечі в голові", дратівливість, м'язова напруга, порушення сну.

• Симптоми спричиняють значний дискомфорт або погіршують роботу, навчання чи соціальне функціонування.

• Стан не пов'язаний із вживанням речовин (ліків, алкоголю, наркотиків) або іншим захворюванням.

• Симптоми не пояснюються іншим психічним розладом (наприклад, панічним розладом, соціальною тривожністю або ПТСР).

Лікування генералізованого тривожного розладу

Якщо ви впізнаєте в себе симптоми ГТР, перший крок — звернутися до сімейного лікаря. Він проведе первинне обстеження, щоб переконатися, що симптоми не пов'язані з фізичним захворюванням. За потреби він направить вас до психіатра або психотерапевта.

Для лікування ГТР найчастіше застосовують психотерапію, медикаменти або їх поєднання залежно від тяжкості стану та індивідуальних особливостей людини.

Психотерапія

Психотерапія — це основний і найбільш досліджений метод лікування ГТР. Вона допомагає людині зрозуміти механізми своєї тривоги і змінити їх, а не просто знімає симптоми. Серед найпоширеніших технік лікування ГТР виділяють такі:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) вважається золотим стандартом серед усіх психотерапевтичних підходів при тривожних розладах. Вона поєднує два напрямки роботи. Когнітивний — допомагає виявити та замінити дезадаптивні патерни мислення: наприклад, навчитися помічати катастрофізацію і замінювати її більш реалістичними думками. Поведінковий — допомагає поступово повертатися до ситуацій, яких людина уникала через тривогу, і переконатися, що вони не такі небезпечні, якими здавалися.

• Систематична десенсибілізація — це техніка, при якій людина навмисно уявляє тривожну ситуацію в деталях, намагається уявити найгірший варіант подій і утримує цей образ у свідомості щонайменше 25-30 хвилин. Після цього вона шукає якомога більше альтернативних сценаріїв розвитку подій. 

• Релаксаційні техніки: абдомінальне (діафрагмальне) дихання, прогресивна м'язова релаксація, автотренінг — при регулярному застосуванні порівнянні за ефективністю з протитривожними препаратами. Деяким людям легше освоювати їх у групі або в рамках занять йогою.

Фармакотерапія

Ліки при ГТР призначають тоді, коли симптоми виражені настільки, що заважають повсякденному функціонуванню, або коли психотерапія сама по собі не дає достатнього ефекту.

• Антидепресанти є основним медикаментозним засобом лікування ГТР. Попри назву, вони ефективно знижують тривогу навіть за відсутності депресії. Їхній ефект розвивається поступово, зазвичай протягом 3–6 тижнів.

• Бензодіазепіни — транквілізатори, які діють швидко і можуть допомогти взяти симптоми під контроль на початку лікування. Проте їх не призначають довше ніж на 2–4 тижні, оскільки вони викликають залежність і при тривалому застосуванні втрачають ефективність.

• Прегабалін згідно з сучасними клінічними протоколами рекомендується як засіб монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами.

• Буспірон і гідроксизин — протитривожні засоби, які можуть бути додані до лікування, якщо антидепресанти не дають достатнього ефекту.

• Препарати для сну застосовуються при порушеннях сну, які нерідко супроводжують ГТР: доксиламін — при легших порушеннях, залеплон або зопіклон — при більш виражених.

Методи нейростимуляції

Іноді при ГТР застосовуються методи нейростимуляції, наприклад, транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС). Простими словами це коли на певні ділянки мозку впливають магнітними імпульсами. Дослідження 2022 року показало, що після 10 сеансів низькочастотної ТМС, спрямованої на праву префронтальну кору, у всіх 11 учасників спостерігалося помітне покращення симптомів ГТР. Метааналіз 2019 року також підтвердив ефективність ТМС при ГТР і ПТСР. 

Біологічний зворотний зв'язок

Біологічний зворотний зв'язок (БЗЗ) — це метод, за якого людина в реальному часі отримує інформацію про фізіологічні показники свого тіла: частоту серцевих скорочень, м'язову напругу, дихання. Завдяки цьому вона вчиться свідомо впливати на ці процеси, знижуючи напругу і тривогу там, де раніше здавалося, що нічого не можна вдіяти. По суті, це тренування здатності керувати власними реакціями на стрес.

Фізичні вправи

Регулярна фізична активність — один із найдоступніших і найбільш недооцінених інструментів при ГТР. Під час фізичного навантаження мозок виробляє ендорфіни та інші нейромедіатори, які природним чином знижують тривогу і покращують настрій. Крім того, вправи допомагають знімати м'язову напругу — один із найпоширеніших фізичних симптомів ГТР.

Трави та харчові добавки

Люди з ГТР нерідко самостійно шукають способи знизити тривогу за допомогою трав'яних засобів або харчових добавок. Деякі з них справді вивчалися науковцями: валеріана, пасифлора та кава-кава показали помірний заспокійливий ефект у ряді досліджень. Також є дані про те, що дефіцит магнію може посилювати тривожність. Утім, жоден із цих засобів не є самостійним лікуванням ГТР. Вони можуть бути лише доповненням до психотерапії або медикаментозного лікування після консультації з лікарем, адже деякі добавки взаємодіють із ліками або мають протипоказання.

Психотерапія з pleso

Генералізований тривожний розлад — це не вирок і не риса характеру. Це стан, який має свої причини та лікується. Що раніше людина звернеться по допомогу, то швидше вдається повернути якість життя. Якщо ви впізнали в цій статті себе або когось із близьких, це вже важливий крок. Наступний — поговорити зі спеціалістом. Психотерапевт або психіатр допоможе розібратися в ситуації, поставити точний діагноз і підібрати підхід, який підійде саме вам.