Психоаналіз та психоаналітична терапія

Автор статті

Власов Богдан

Автор статті

Власов Богдан

...розгорнути

Богдан допомагає своїм клієнтам рефлексувати на важливі для них теми, налагоджувати стосунки з іншими людьми, полегшувати прояви депресивних станів та психосоматики, врегульовувати тривогу та страхи. Працює в методах психоаналізу та психодинамічної терапії. Консультує лише повнолітніх клієнтів - ЛГБТ+ осіб, клієнтів із суїцидальними нахилами та із діагностиваними психіатричними захворюваннями. У роботі спеціаліст багато слухає, співпрацює з психіатрами, спонукає на самостійний пошук рішення проблем, фокусує увагу на глибинних переживаннях і темі дитинства.

Сторінка фахівця

Психоаналіз - це фундаментальна система знань про психологію людини та ефективний метод лікування, розроблений австрійським лікарем Зигмундом Фройдом. Термін «психоаналіз» увійшов у науковий обіг у 1896 році, а згодом сам підхід суттєво вплинув на психотерапію, культуру та соціологію.

Історія психоаналізу

В історії психоаналізу можна виділити декілька ключових етапів:

• Психоаналіз З. Фройда. Початки психоаналізу пов’язують із роботами Зигмунда Фройда та його співпрацівника Йозефа Брюера. Кейс «Анна О.» і дослідження гіпнозу в 1880-х роках дали поштовх для розвитку ідей про роль несвідомого у психіці людини. А опублікована на зламі століть книга З. Фройда «Тлумачення сновидінь» закріпила ключові положення теорії психоаналізу.

• Зростання популярності психоаналізу та перший розкол (1910-1914 рр.). У цей період ідеї З. Фройда стрімко здобували прихильників, результатом чого стало заснування Міжнародної психоаналітичної асоціації та поява професійних об’єднань. Цей етап також ознаменувався серйозними теоретичними конфліктами: Альфред Адлер та Карл Густав Юнг, які не погоджувались із пансексуалізмом З. Фройда, розірвали стосунки з учителем та заснували власні впливові школи: індивідуальну та аналітичну психологію відповідно.

• Міжвоєнний період та консолідація шкіл (1920-1950-ті роки). Час між двома світовими війнами дав поштовх розвитку різноманітних напрямів психоаналізу. Вимушена еміграція провідних європейських аналітиків до США та Великобританії через війну сприяла глобалізації методу, а такі представники психоаналізу, як Мелані Кляйн, Дональда Віннікотта та Анни Фройд значно розширили клінічні межі дисципліни, зокрема вона стала використовуватися у роботі з дітьми.

• Теоретичні інновації та критика (друга половина XX ст.). На цьому етапі виникли нові течії, які, хоча й спиралися на класичні догми, мали на меті розв’язати ключові проблеми тогочасної психотерапії - надмірну тривалість лікування та брак емпіричних доказів. Саме в цей час з'явилися, наприклад, самопсихологія Хайнца Когута та структурний лінгвістичний психоаналіз Жака Лакана.

• Інтеграція з наукою та сучасний етап (кінець XX - початок XXI ст.). Сучасний психоаналіз перестав бути монолітною школою і трансформувався у широке поле методів та технологій, які дедалі більше спираються на результати досліджень нейробіології. Сьогодні фахівці поєднують класичні ідеї про несвідоме з вимогами доказової медицини, використовуючи систематичні дослідження для підтвердження ефективності психодинамічних підходів.

Базові поняття психоаналізу

Перш ніж перейти до розгляду сучасного психоаналізу та його функцій, зауважимо, що в цій галузі використовується спеціальна термінологія. Основні поняття пояснено в таблиці нижче.

Особливості та інструментарій методу

Психоаналітична практика ґрунтується на визначених межах і специфічних техніках, які забезпечують безпечне дослідження несвідомих процесів. Така робота є тривалою та потребує довіри, регулярності й особливих умов, необхідних для формування терапевтичного простору змін. Далі наведено ключові ознаки й методи психоаналізу:

• Робота з несвідомим. Головна мета - трансформувати несвідомі імпульси у свідомі дії. Для цього застосовуються метод вільних асоціацій (промовляння всього, що спадає на думку, без цензури), тлумачення сновидінь та аналіз фантазій.

• Сетинг (умови). Використання класичної кушетки, коли аналітик перебуває поза полем зору клієнта (або вимикає камеру в онлайн-форматі), сприяє глибокому зануренню у внутрішній світ. Це інтенсивна форма терапії, що зазвичай передбачає від 2 до 5 сеансів на тиждень.

• Терапевтичні відносини. Аналітик займає нейтральну, безоцінкову позицію, що дозволяє дослідити феномен «перенесення». Це процес, коли клієнт проектує на терапевта почуття, які він відчував до значущих людей у своєму минулому.

• Фокус на розумінні. Завдання полягає не лише в усуненні симптому, а й в усвідомленні його першопричини. Це дає клієнту змогу позбутися страждань та екологічно перебудувати психіку для щасливого майбутнього.

Результати психоаналітичної терапії

Місія психоаналізу полягає в розвитку щирого інтересу людини до власної особистості та відновленні здатності керувати своїм життям. Глибинне опрацювання внутрішніх конфліктів призводить до якісних змін у сприйнятті себе та навколишнього світу і саме тому психоаналіз допомагає:

• Подолати емоційний стрес через глибоке розуміння власних страхів і мотивів;

• Сформувати або зміцнити здатність до автономності. Клієнт вчиться самостійно вирішувати психологічні проблеми, спираючись на новий досвід самопізнання.

• Інтеграція минулого. Пізнання себе в минулому стає міцним фундаментом для покращення якості життя в майбутньому.

Цілі та переваги психоаналізу

Місія психоаналітичної терапії - пробудити в людини щирий інтерес до власного «Я» та поглибити розуміння своєї особистості. Завдання ж полягає в тому, щоб зробити несвідоме свідомим: трансформувати приховані імпульси, дії та емоції у зрозумілий досвід. У процесі роботи з терапевтом клієнт починає ясніше усвідомлювати свої справжні мотиви, бажання і страхи, що дозволяє взаємодіяти з ними набагато ефективніше.

Робота під час сесій спрямована не просто на усунення симптому (хоча усвідомлення проблеми зазвичай знижує його гостроту), а на виявлення глибинних причин його появи. Це вчить витримувати складні почуття, долати їх та якісно змінювати своє життя.

Школи психотерапії

Психоаналіз породив кілька напрямків та шкіл, що відрізняються акцентами і методами роботи, але об’єднані увагою до внутрішнього світу пацієнта.

Техніки психоаналізу

Психоаналітичні техніки - це делікатні інструменти, що дають змогу перетворити звичайну розмову на глибинне дослідження особистості. Вони становлять основу практичного арсеналу психоаналітика, допомагають йому орієнтуватися в складних лабіринтах несвідомого та вибудовувати ефективний робочий альянс із клієнтом.

• Вільні асоціації. Клієнта заохочують озвучувати все, що спадає на думку, оминаючи внутрішню цензуру та звичні логічні зв’язки. Такий потік думок відкриває доступ до прихованих емоцій і витіснених спогадів.

• Аналіз сновидінь. Сни розглядають як зашифровані послання психіки або, за висловом Фройда, «королівську дорогу до несвідомого». Аналітик і клієнт разом досліджують образи, символи та емоційний фон сновидінь, щоб розкрити їхній прихований зміст.

• Інтерпретація. Терапевт формулює гіпотези щодо глибинних смислів, які стоять за словами, симптомами чи поведінкою клієнта. Вчасна й доречна інтерпретація допомагає перевести неусвідомлене у площину свідомого.

• Аналіз перенесення та контрперенесення. Це дослідження процесів «тут і тепер»: як клієнт несвідомо проєктує на терапевта фігури з минулого (перенесення) і які почуття та реакції це викликає у самого терапевта (контрперенесення). Такі прояви стають важливим діагностичним і терапевтичним матеріалом.

• Робота із захисними механізмами. Психоаналітик допомагає виявити способи, якими психіка уникає тривоги (витіснення, проєкція, раціоналізація тощо). Мета - не «зламати» захист, а зробити його гнучкішим і зрілішим.

• Опрацювання енакментів (відігрувань). Іноді замість того, щоб говорити про проблему, клієнт несвідомо відтворює її у діях безпосередньо під час сесії. Спільне розпізнавання й обговорення таких сценаріїв у безпечному просторі дає змогу змінювати деструктивні поведінкові патерни.

• Супервізія та саморефлексія. Це професійна «гігієна» психоаналітика: фахівець регулярно аналізує власні почуття й реакції та за потреби консультується із супервізором. Це важливо, щоб особисті переживання терапевта не спотворювали терапевтичний процес.

Ці техніки психоаналізу рідко застосовують ізольовано. Зазвичай вони переплітаються в єдиний процес і адаптуються до потреб конкретного клієнта. 

Як відбувається сесія

Як проходить зустріч із психоаналітиком? Структура сесії зазвичай є сталою, хоча за потреби до неї можуть вноситися певні корективи: 

Початок сесії (1-3 хв)

Коротке налаштування та запитання про поточний стан. Згідно з принципами класичного психоаналізу, клієнт може лягти на кушетку, а аналітик сидить поза полем зору. В онлайн-форматі аналітик інколи вимикає камеру, щоб відтворити схожу атмосферу.

Основна частина (40-50 хв)

Клієнт говорить вільно, терапевт уважно слухає, іноді робить паузи, ставить уточнювальні запитання або пропонує інтерпретації у доречний момент. Мета - виявити повторювані теми, внутрішні конфлікти, символи зі сновидінь і прояви перенесення.

Завершення (2-5 хв)

Коротке підбиття підсумків, узгодження наступної зустрічі та, за потреби, рекомендації з самопідтримки й безпеки (особливо якщо емоційний стан нестабільний).

Тривалість однієї сесії зазвичай становить 45-60 хвилин, а частота зустрічей може варіюватися від 1 до 5 разів на тиждень.

Тривалість і інтенсивність: який формат терапії обрати

Формати психоаналітичної роботи відрізняються інтенсивністю та тривалістю. Вибір зазвичай залежить від запиту, ресурсів пацієнта, рівня стабільності стану та терапевтичних цілей. Нижче подано найпоширеніші формати з практичними орієнтирами.

• Класичний психоаналіз - 4-5 сесій на тиждень, тривалість зазвичай вимірюється роками. Формат підходить для глибокої та стійкої роботи з внутрішніми конфліктами, повторюваними сценаріями і структурою особистості;

• Психодинамічна терапія - 1-3 сесії на тиждень, тривалість від кількох місяців до кількох років. Орієнтована на міжособистісні труднощі, наслідки травматичного досвіду, емоційну регуляцію та формування більш адаптивних способів взаємодії;

• Короткотермінова психодинамічна терапія - приблизно 12-40 сесій. Зосереджена на конкретній проблемі, симптомі або життєвому переході (наприклад, розрив, втрата, зміна ролі чи роботи), із чіткішими рамками та фокусом;

• Комбінований підхід - психотерапія у поєднанні з психіатричним супроводом і медикаментозною підтримкою, коли симптоми виражені або є потреба стабілізувати стан (наприклад, при депресії середнього/тяжкого ступеня, значній тривозі, соматичних проявах);

• Телетерапія - можлива за належних умов (приватний простір, стабільний зв’язок, захищена платформа), але не завжди оптимальна для найінтенсивніших форматів або ситуацій, де потрібна особлива увага до рамок і безпеки.

Основні концепції психоаналізу

Психоаналітична теорія пояснює поведінку людини через взаємодію свідомого, передсвідомого й несвідомого, а також через внутрішній конфлікт між Воно, Я і Над-Я. Нижче подано ключові концепції фройдизму, які допомагають зрозуміти суть психоаналітичної роботи.

Свідоме, передсвідоме і несвідоме

З. Фройд запропонував модель психіки, що складається зі свідомого, передсвідомого й несвідомого.

• Свідоме - відчуття, спогади й думки, доступні для мислення та мовлення;

• Передсвідоме - змісти, які можуть стати свідомими за умови зосередження уваги; те, що ніби «видно боковим зором»;

• Несвідоме - найбільша частина психіки: витіснені спогади, заборонені бажання, болісні враження. Несвідоме суттєво впливає на поведінку та самопочуття.

Воно, Я і Над-Я

Фройдівська структурна модель описує також три «агенти» внутрішнього світу:

• Воно (Ід) - джерело інстинктивних бажань і енергії; працює на рівні несвідомого;

• Я (Его) - керує реальністю, ухвалює рішення, збалансовує імпульси і обмеження;

• Над-Я (Супер-Его) - засвоєні соціальні норми та ідеали; може викликати провину чи сором.

Баланс між цими складовими - ключ до психічного здоров’я, натомість сильний дисбаланс породжує конфлікти і симптоми.

Захисні механізми психіки

Коли внутрішні конфлікти загрожують стабільності, психіка активує захисні механізми: витіснення, заперечення, проєкцію, заміщення, раціоналізацію, інтелектуалізацію, регресію, сублімацію тощо. Вони знижують напруження, але водночас можуть обмежувати усвідомлення. Завдання терапії - розпізнати ці захисти та навчити клієнта помічати власні захисні стратегії.

Сучасний погляд

Психоаналіз і сьогодні залишається актуальним і продовжує розвиватися. У сучасних підходах (зокрема в неофройдизмі) фокус змістився від пояснення психіки винятково через інстинкти до ширшого бачення людини: її стосунків, раннього досвіду, прив’язаності, способів регуляції емоцій і формування самооцінки. Як зазначав Еріх Фромм: «Психоаналітика - це перша сучасна система психології, предметом якої є не якийсь окремо взятий аспект проблеми людини, а людина як цілісна особистість». Сьогодні психоаналітики працюють не лише з тим, що людина робить, а й з тим, чому певні сценарії повторюються, які внутрішні конфлікти й потреби за ними стоять та як вони впливають на вибір, близькість, межі й відчуття власної цінності.

Окремий сучасний напрям - нейропсихоаналіз - прагне співвіднести психоаналітичні поняття з даними нейронаук і досліджень мозку. Такі спроби посилюють діалог психоаналізу з доказовою психологією та психіатрією й допомагають точніше описувати механізми, що можуть лежати в основі емоційної пам’яті, несвідомих реакцій і тілесних проявів напруги.

Коли підходить психоаналіз?

Психоаналітична психотерапія може бути добрим вибором, коли хочеться глибше зрозуміти себе, свої реакції та їхнє походження. Зокрема, він може бути корисним у разі:

• хронічних тривожних і депресивних станів, коли симптоми повторюються або повертаються після тимчасового поліпшення;

• панічних атак і генералізованої тривоги, особливо якщо тригери пов’язані з міжособистісними труднощами;

• повторюваних проблем у близьких стосунках (патерни відчуження, залежності, циклічні конфлікти);

• криз і життєвих переходів (вікові етапи, кар’єрні зміни, втрати), коли потрібне переосмислення ролей або ідентичності;

• наслідків психологічної травми та травматичного дитинства, якщо немає невідкладної потреби в медичній стабілізації;

• труднощів самоідентифікації, стійко заниженої самооцінки та повторюваних деструктивних патернів;

• деяких розладів особистості, коли потрібна тривала робота над механізмами взаємодії;

• супроводу фармакотерапії - у межах комбінованого підходу разом із психіатром.

Кому підходить психоаналіз 

Психоаналітичний підхід зазвичай підходить людям, які:

• готові до тривалої роботи й поступового дослідження внутрішнього досвіду; 

• зацікавлені у вивченні власних мотивів, повторюваних реакцій і впливів дитячих переживань на їх доросле життя;

• здатні до рефлексії й емоційної відкритості;

• мають відносно стабільний емоційний стан і ресурси для регулярних сесій;

• можуть інвестувати час і кошти в тривалу терапію.

Коли психоаналіз не є першочерговим?

Іноді людині потрібна не тривала розмова про причини, а опора «тут і зараз»: зменшити напругу, відновити сон, стабілізувати настрій і повернути відчуття контролю. У таких ситуаціях реляційний психоаналіз буде корисним пізніше - після того, як подіють інші інструменти швидкої підтримки. Тому на старті варто обрати інший підхід у разі:

• гострих психотичних епізодів або активних галюцинацій/марення - потрібна медична стабілізація;

• високого ризику самопошкодження чи агресії - необхідні невідкладні інтервенції та заходи безпеки;

• неконтрольованих залежностей - пріоритетом є стабілізація поведінки та спеціалізована допомога; 

• запиту на швидке набуття конкретної навички (наприклад, при фобіях) - КПТ зазвичай дає результат швидше.

Як перевірити професійність терапевта

Перед початком роботи важливо чітко розуміти, з ким саме ви працюватимете і в яких професійних межах відбуватиметься процес. На першій зустрічі доречно уточнити освіту та фахову підготовку спеціаліста: базову кваліфікацію (психолог чи психіатр), а також наявність додаткової спеціалізації з психоаналізу або психодинамічної терапії. Це допоможе одразу відрізнити ґрунтовну професійну освіту від короткострокових курсів чи сумнівних «авторських методик».

Також варто запитати про дотримання професійних стандартів і наявність супервізії. Регулярна супервізія означає, що терапевт обговорює свою роботу з досвідченішим колегою, що допомагає уникати помилок і зменшує ризик «сліпих зон». Окремо можна поцікавитися досвідом роботи зі схожими запитами: чи працював фахівець із подібними труднощами, як зазвичай вибудовує процес і які очікування вважає реалістичними на різних етапах.

Якщо у вас є симптоми, що можуть потребувати медичного супроводу, важливо обговорити ставлення терапевта до фармакотерапії та його взаємодію з психіатром. Ключові питання тут - чи можливий комбінований підхід і як координується співпраця з лікарем: узгодження цілей, обмін інформацією та план дій у разі погіршення стану.

Окремий важливий блок - організаційні рамки (сетинг): частота й тривалість сесій, вартість, правила скасування та перенесення зустрічей, а також принципи конфіденційності. Чіткі домовленості знижують тривогу й забезпечують стабільність процесу. Наприкінці корисно узгодити критерії прогресу: за якими ознаками ви зрозумієте, що рухаєтеся вперед, як часто переглядатимуться цілі та що робити, якщо з’явиться відчуття, що терапія «тупцює на місці».

Психоаналіз рідко дає миттєвий ефект, але саме він може забезпечити глибокі й стійкі зміни внутрішніх патернів та міжособистісної поведінки. Вибір методу має базуватися на цілях, стабільності пацієнта, ресурсах і доступності кваліфікованого спеціаліста. І не забувайте: часто найкращий результат дає комбінований, поетапний підхід.

Психоаналітична терапія з pleso

Щоб робота з несвідомим була безпечною й результативною, терапевти pleso регулярно підвищують кваліфікацію. Якщо ви шукаєте психолог онлайн, аби відновити цілісність свого «Я» та отримати простір без оцінювання, ми пропонуємо допомогу професійних психотерапевтів. Пройдіть короткий тест, щоб ми знайшли для вас досвідченого психоаналітика, готового до глибинної роботи.