Як вибудувати особисті кордони?

Автор статті

Заверталюк Тетяна

Автор статті

Заверталюк Тетяна

...розгорнути

Тетяна працює із запитами щодо емоційної заплутаності, стосунками із собою та оточенням, заниженої самооцінки, емоційної співзалежності, травмуючих подій, особистих меж. Використовує методи позитивної психотерапії, КПТ, гештальт-терапії, сімейної системної терапії та арт-терапії. Терапевт працює з повнолітніми клієнтами. Консультує ЛГБТ+ клієнтів, клієнтів із діагностиваними психіатричними захворюваннями, вагітних та молодих мам, літніх людей та HR (коучінг). Використовує в роботі гумор, хвалить за прогрес, міксує різні методи психотерапії та допомагає по-новому поглянути на проблеми. Також Тетяна проводить парну терапію (у тому числі і для ЛГБТ пар), під час якої допомагає розв’язати проблеми конфліктів, комунікації, розладів в інтимному житті та особистих кордонів.

Сторінка фахівця

Особисті кордони — це межа, яка відокремлює нас від інших людей.. Це межа, яку ми створюємо, щоб позначити різницю між власним внутрішнім світом і світом іншої людини. Особисті кордони допомагають нам зберегти цілісність особистості, вони визначають дозволеність у взаємодії з іншими людьми.

Межі діляться п'ять основних категорій:

• Фізичні. Ваш основний фізичний кордон - ваше тіло. Вам вирішувати, кому і як можна доторкатися до вас, скільки особистого простору вам потрібно. 

• Сексуальні. Ви самі вирішуєте, який рівень сексуальних дотиків допустимо, де, коли і з ким.

• Матеріальні. Ви визначаєте, чи є у оточуючих право користуватися вашим майном: чи згодні ви позичити гроші, одяг, машину та інші речі друзям чи родичам та на яких умовах. 

•  Розумові. Ви визначаєте свої думки, цінності та думки. Щоб встановити ментальні межі, потрібно зрозуміти, які ваші переконання. Наявність здорових ментальних кордонів означає, що ви можете неупереджено вислухати інших, навіть якщо не згодні, але не поступатися своїми основними переконаннями. Коли хтось висуває вимоги, нехтує вашою думкою або не поважає вашу відмову, намагаючись досягти своєї, — це приклади порушення розумових кордонів. 

• Емоційні. Ваші почуття – сфера вашої відповідальності, так само як почуття інших людей – їхня відповідальність. Здорові емоційні межі не дають вам робити спонтанні критичні висловлювання та давати небажані поради. Вони заважають вам звинувачувати інших у своїх образах і брати на себе відповідальність за емоції, в яких ви не винні

  Емоційні кордони утримують вас від того, щоб зарано почати ділитися інтимними подробицями про себе, приймати щось близько до серця і відчувати провину за чужі проблеми чи негативні емоції. А якщо ви схильні до надмірної емоційності, агресії чи захисної реакції, то, можливо, ваші емоційні межі порушені. Якщо хтось знецінює ваші відчуття, каже вам, що ви відчуваєте чи повинні відчувати, ставить нав'язливі запитання — це приклади порушення емоційних кордонів

Коли наші кордони порушуються, то виникають почуття від легкого дискомфорту до проявлення агресії

Щоб краще зрозуміти, де проходять ваші кордони, може бути доречною психологічна техніка використання словесних сигналів: 

• «Мені не подобається …» / «Мені подобається…»

•  «Я не люблю, коли…» / «Я люблю, коли…»

•  «Мені неприємно, що…»/ «Мені приємно…»

• «Я не хочу, щоб…» / «Я хочу…»

•  «Мені так не підходить»/ «Мені підходить…» та подібні.

Для того, щоб інші люди знали, де проходять особисті кордони нам важливо окреслювати їх, говорити про те що не подобається і подобається

Як окреслити свої кордони для інших?

Перший крок - це розпізнати, що кордон був порушений. Що у вас іде не так, як треба? Які відчуття ви відзначаєте у своєму тілі? Чи це нагадує вам якусь ситуацію з минулого? Зосередьтеся на собі та своїх почуттях, це дасть змогу визначити, що пішло в спілкуванні не так 

Другий крок - вийти за межі звичної реакції. Тобто, зрозуміти, що стримує реакцію, чому ми не дозволяємо собі позначити межі. Це може бути страх конфлікту, бажання залишатись приємною людиною для інших, страх образити відмовою, або реакцією. На цьому кроці, ми обираємо чи зберегти свою ціліснісність, чи обрати комфорт іншої людини

Варто пам'ятати, що реакція інших людей на наші кордони, не має відношення до нас! Це особиста реакція людини на відмову

Третій крок - говорити та діяти більш усвідомлено та осмислено. Виразіть просте прохання. Позначте свої переваги, бажання або межу, яку ви не можете переступити. Здійсніть нову дію. Саме на цьому етапі ми заявляємо про свої кордони, а отже інша людина дізнається про них і може зрозуміти нас краще

Коли ми говоримо “ні” комусь, ми кажемо собі “так”

До того ж є різні форми слова “ні”:

1. Категоричне “ні”. Коли нам не треба пояснювати, чому ми відмовляємося. Це “ні” використовується, коли ми ціннісно не пов’язані з людьми, яким кажемо “ні”, і взаємини для нас не дуже важливі

2. Відстрочене або відкладене “ні”. Коли ми недостатньо впевнені в рішенні або нам справді важливо подумати. Тоді ми говоримо: “Я дам відповідь тоді-то”, і справді даємо відповідь у зазначений час

3. Важливе чи рефлексивне “ні”. Воно використовується з тими людьми і в тих взаєминах, у яких нам важливі контакт, почуття людини, якій ми відмовляємо. Наприклад: “Я знаю, наскільки це важливо для тебе, але зараз у мене взагалі немає можливості брати в цьому участь”

4. Компромісне “ні”. Наприклад, повний обсяг проєкту я не можу виконати, але маленьку частину можу зробити

5. Обґрунтоване “ні”. Тоді ми говоримо, що не можемо цього зробити, і називаємо конкретні причини

Крок за кроком, проявляючи ваші кордони, ви будете себе почувати впевнініше, рівень власної цінності та самоповаги також почне зростати