Тривожно-депресивний розлад (ТДР)

У сучасному світі стрес і невизначеність стали частиною повсякденності. Як наслідок, багато людей відчувають постійне хвилювання, втому та втрату інтересу до того, що раніше приносило задоволення. Такий стан може бути проявом тривожно-депресивного розладу. У цій статті розповідаємо, що таке тривожно-депресивний розлад, які симптоми можуть на нього вказувати та коли варто звернутися по допомогу.

Що таке змішаний тривожно-депресивний розлад

Тривожно-депресивний розлад — це стан, за якого людина одночасно переживає симптоми тривоги й депресії: постійне занепокоєння, внутрішню напругу та пригнічений настрій, а також емоційне виснаження або втрату інтересу до звичних справ.

Визначення та особливості захворювання

У різних джерелах цей стан називають змішаним тривожно-депресивним розладом, депресивно-тривожним розладом, тривожно-депресивним синдромом або тривожною депресією. У розмовній мові також часто використовується скорочення ТДР.

У сучасній міжнародній класифікації психічних розладів (ICD-11) окремий діагноз “змішаний тривожно-депресивний розлад” використовується обмежено, однак поєднання симптомів тривоги й депресії є добре відомим клінічним явищем. Саме тому під час діагностики фахівці оцінюють не лише окремі симптоми, а й їхній вплив на життя людини та призначають лікування індивідуально.

Чим розлад відрізняється від звичайної депресії чи тривоги

При депресії зазвичай переважають пригнічений настрій, відчуття безнадії, втрата інтересу до життя та труднощі з отриманням задоволення від звичних речей. Для тривожних розладів, навпаки, більш характерні постійне занепокоєння, напруження, очікування небезпеки та відчуття, що ось-ось станеться щось погане.

При змішаному тривожно-депресивному розладі людина відчуває сильне внутрішнє хвилювання, але не має сил діяти. Вона постійно думає про можливі проблеми, проте водночас втрачає мотивацію, енергію та інтерес до звичного життя. Через таке специфічне поєднання симптомів люди часто пояснюють свій стан перевтомою, стресом або просто складним періодом і відкладають звернення по допомогу.

Головні симптоми та ознаки

Симптоми тривожно-депресивного розладу можуть проявлятися по-різному. Вони можуть відрізнятися інтенсивністю та поєднанням ознак, однак найчастіше охоплюють емоційну, фізичну й когнітивну сфери.

Психологічні та емоційні симптоми

До найпоширеніших психологічних та емоційних симптомів належать такі:

• постійне чи майже постійне занепокоєння;

• внутрішня напруга;

• пригнічений настрій;

• емоційне виснаження;

• відчуття безнадії;

• втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення;

• дратівливість;

• самозвинувачення;

• занижена самооцінка.

Фізичні (соматичні) прояви

Тривога й депресія впливають не лише на емоції. Вони можуть проявлятися й через фізичне самопочуття. Поширеними фізичними симптомами ТДР є:

• постійна втома;

• головний біль;

• прискорене серцебиття;

• напруга у м'язах;

• відчуття нестачі повітря;

• порушення сну;

• зміни апетиту;

• Тремтіння кінцівок;

• дискомфорт у шлунку або кишківнику.

Саме тому люди нерідко звертаються з цими симптомами до сімейного лікаря, кардіолога чи гастроентеролога, адже вони здаються виключно фізичними.

Когнітивні порушення

Ще одна важлива група симптомів пов'язана зі змінами мислення. Людині стає складніше ухвалювати навіть прості рішення, запам'ятовувати нову інформацію, планувати повсякденні справи та довго утримувати увагу на роботі чи навчанні.

Також часто змінюється спосіб мислення. У думках з'являються катастрофічні сценарії, будь-яка невизначеність сприймається як загроза, а майбутнє видається переважно негативним. Через це навіть звичні завдання можуть вимагати значно більше зусиль, ніж раніше.

Причини виникнення та фактори ризику

Як правило, єдиної причини, яка викликає тривожно-депресивний розлад, не існує. Зазвичай він розвивається під впливом кількох чинників одночасно: біологічних, психологічних і соціальних. Саме їхнє поєднання може зробити людину більш вразливою до розвитку симптомів ТДР.

Біологічні та генетичні чинники

На ризик розвитку розладу можуть впливати спадковість, особливості роботи нервової системи та зміни в роботі нейромедіаторів — речовин, які допомагають нервовим клітинам передавати сигнали між собою. Вони беруть участь у регуляції настрою, емоцій і реакції на стрес. Утім, якщо у близьких родичів людини були тривожні чи депресивні розлади, це не означає, що вона також обов'язково зіткнеться з таким самим станом. Проте така спадкова схильність може підвищувати ризик його розвитку, особливо за наявності сильного фонового стресу.

Психологічні травми та хронічний стрес

Одним із найпоширеніших чинників є тривалий стрес. Постійна емоційна напруга, пережиті травматичні події, втрата близької людини, професійне вигорання, складні стосунки чи життя в умовах невизначеності можуть поступово виснажувати внутрішні ресурси.

Коли нервова система довго перебуває в стані підвищеної готовності, їй стає дедалі складніше повертатися до стану спокою. Згодом це може проявлятися одночасно симптомами тривоги та емоційного виснаження, які характерні для тривожно-депресивного синдрому.

Вплив соціальних та навколишніх факторів

На психічне здоров'я також впливають умови, у яких людина живе. Ризик розвитку розладу можуть підвищувати такі фактори, як надмірне навантаження на роботі, фінансові труднощі, конфлікти в сім'ї, соціальна ізоляція, відсутність підтримки чи інші тривалі життєві труднощі. Та у більшості випадків змішаний тривожно-депресивний розлад виникає не через одну подію, а через накопичення різних факторів, які поступово перевантажують нервову систему.

Наслідки за відсутності своєчасного лікування

Без підтримки та лікування симптоми розладу можуть поступово посилюватися. Як наслідок, людині стає дедалі важче виконувати повсякденні справи, працювати, навчатися, підтримувати стосунки та відновлювати сили після звичайного дня. З часом постійна тривога й пригнічений настрій можуть впливати не лише на емоційний стан, а й на фізичне здоров'я. Часто погіршується сон, знижується концентрація уваги, з'являється відчуття постійної втоми, а звичні завдання починають вимагати значно більше зусиль. У деяких випадках без своєчасної допомоги симптоми можуть ставати більш вираженими та перейти в окремий тривожний або депресивний розлад. 

Без своєчасної допомоги симптоми можуть поступово посилюватися, а сам розлад — переходити в хронічну форму. Крім того, тяжкий перебіг тривожно-депресивного розладу пов'язаний із підвищеним ризиком суїцидальних думок і суїциду, тому важливо не відкладати звернення по професійну допомогу.

Діагностика розладу

Діагностувати розлад лише за окремими симптомами вкрай складно. Зазвичай лікар або психотерапевт комплексно оцінює, які саме прояви турбують людину, як довго вони тривають, наскільки впливають на повсякденне життя та чи не пов'язані вони з іншими захворюваннями або станами.

Критерії постановки діагнозу

Під час діагностики фахівці орієнтуються на сучасні міжнародні класифікації та клінічні рекомендації. Іноді спеціаліст може використовувати стандартизовані опитувальники або психологічні тести. Ці спеціально розроблені анкети включають запитання про емоційний стан, рівень тривоги, настрій, сон, рівень втоми тощо. Вони допомагають об'єктивно оцінити, наскільки виражені прояви розладу, а також помітити те, що людина може не усвідомлювати чи не згадати під час розмови.

Водночас результати таких опитувальників не є діагнозом самі по собі. Лікар або психотерапевт завжди аналізує їх разом із результатами бесіди, історією життя, скаргами та загальним станом людини. Крім того, ті самі опитувальники можуть використовувати повторно під час лікування, щоб відстежувати зміни симптомів і оцінювати ефективність терапії.

Консультація психотерапевта або психіатра

Якщо симптоми тривають кілька тижнів або починають помітно впливати на життя, варто звернутися до психотерапевта чи психіатра. Головне завдання такої консультації — зрозуміти, чи йдеться саме про ТДР, чи симптоми можуть бути пов'язані з іншим психічним або соматичним захворюванням. Це допомагає підібрати підтримку, яка буде найбільш ефективною у конкретній ситуації.

Ефективні методи лікування

Лікування тривожно-депресивного розладу завжди підбирають індивідуально. Найкращі результати зазвичай дає комплексний підхід, який поєднує психотерапію, медикаментозне лікування та зміну способу життя.

Медикаментозна терапія

Якщо симптоми суттєво впливають на повсякденне життя, лікар може рекомендувати медикаментозне лікування. Найчастіше при тривожно-депресивному розладі призначають сучасні антидепресанти. Попри свою назву, вони допомагають не лише при депресії, а й зменшують тривогу, внутрішню напругу та інші прояви розладу. Антидепресанти не діють миттєво. Зазвичай перші позитивні зміни пацієнт помічає через 2-6 тижнів після початку прийому.

На початку лікування деяким людям також можуть тимчасово призначати транквілізатори. Вони допомагають швидше зменшити сильну тривогу, напругу або порушення сну, поки антидепресанти ще не почали діяти. Водночас такі препарати зазвичай використовують протягом нетривалого часу, оскільки вони можуть викликати звикання.

Психотерапія

Психотерапія є одним із найефективніших методів допомоги при станах, коли поєднуються симптоми тривоги й депресії. Саме тому вона часто стає основою лікування тривожно-депресивного розладу.

Одним із найбільш досліджених підходів є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона допомагає не лише помічати автоматичні негативні думки, а й вчитися перевіряти, наскільки вони відповідають реальності, та замінювати їх більш збалансованими. У процесі терапії людина вчиться інакше реагувати на тривожні думки, краще розуміти зв’язок між думками, емоціями та поведінкою, поступово зменшуючи рівень тривоги.

Залежно від запиту та особливостей людини, ефективними можуть бути й інші напрямки психотерапії. Наприклад, психодинамічну терапію, схема-терапію, терапію прийняття та відповідальності (ACT) або інші доказові підходи.

Зміна способу життя та самодопомога

Зміни у способі життя не можуть замінити професійну допомогу, але здатні зробити лікування ефективнішим і підтримати нервову систему. Можуть допомогти такі кроки:

• регулярний і достатній сон;

• збалансоване харчування;

• помірна фізична активність;

• чергування навантаження та відпочинку;

• підтримка близьких;

• техніки релаксації та уважності.

Навіть невеликі, але регулярні зміни можуть допомогти поступово відновити відчуття стабільності та покращити самопочуття.

Коли необхідно звернутися до лікаря

Не завжди легко зрозуміти, коли тривога чи пригнічений настрій виходять за межі природної реакції на складний період. Проте є ситуації, коли відкладати звернення по допомогу не слід. Варто запланувати консультацію з психотерапевтом або психіатром, якщо:

• симптоми зберігаються кілька тижнів;

• вони стають більш вираженими або повторюються;

• вам дедалі важче працювати, навчатися чи виконувати повсякденні справи;

• погіршився сон або апетит;

• тривога чи пригнічений настрій заважають підтримувати стосунки з близькими;

• ви майже не відчуваєте радості від того, що раніше приносило задоволення.

Що раніше людина отримує підтримку, то більше є можливостей запобігти погіршенню стану та швидше повернутися до звичного життя.

Підтримка на шляху до одужання: як платформа pleso може допомогти

Пошук психотерапевта може викликати багато запитань, особливо якщо ви звертаєтеся по допомогу вперше. 

Зручний підбір кваліфікованого психотерапевта

На Платформі pleso можна підібрати фахівця відповідно до свого запиту, досвіду, методу роботи та зручного формату консультацій. Якщо після перших зустрічей ви зрозумієте, що спеціаліст вам не підходить, служба підтримки pleso допоможе вам підібрати іншого психотерапевта.

Безпечний простір та індивідуальний підхід до вашого ментального здоров'я

Перший крок до допомоги часто є найскладнішим. Терапевти Платформи pleso поруч, щоб створити безпечний простір, у якому можна відкрито говорити про свої переживання, отримувати підтримку без осуду та рухатися до змін у комфортному для себе темпі.

У багатьох випадках завдяки психотерапії, а за потреби — медикаментозному лікуванню, симптоми ТДР значно зменшуються або повністю зникають. Людина повертається до звичного життя, краще справляється зі стресом і знову відчуває інтерес до повсякденних справ.

Найважливіше — не чекати, поки стане гірше. Якщо ви помічаєте, що тривога, емоційне виснаження чи пригнічений настрій не минають і починають впливати на ваше життя, звернення по допомогу може стати першим кроком до покращення самопочуття.