Дар’я завжди ніби знала, ким буде в майбутньому — влаштовувала в дитинстві психологічні сеанси для іграшок та читала книжки про подолання страху смерті. Їй завжди вдавалося досить швидко зрозуміти людину, почути її, підібрати влучні слова підтримки — про це не раз казали Дар’ї однолітки. Зараз вона найбільше пишається собою. Тим, що не побоялася почути себе, відкрити та прийняти. Тим, що живе своє життя, робить свої помилки, обирає свої рішення. Тим, що продовжує свій шлях, навіть коли це дуже важко. Дар’я називає себе «домашньою», бо не дуже любить гучні тусовки або надто активні варіанти проведення часу. У вільний від роботи час вона готує різні цікаві страви, читає книжки зі своєї домашньої бібліотеки, займається йогою або бавиться зі своїми котами — це її надихає та заряджає. Також Дар’я цікавиться мистецтвом та час від часу пише абстрактні картини й замальовки. До речі, у процесі роботи на сеанс може завітати один із котів Дар’ї. Вона заспокоює, що вони проходять психологічне стажування та завжди зберігають конфіденційність розмови.